Так заявляють засновники ТОВ «Ремонтно-будівельно-монтажне управління № 6» («РБМУ-6»). Свої претензії вони пред’являють директору ТОВ Володимиру Молодцову. З ним більшість із засновників товариства, які сьогодні звернулися до господарського суду, пропрацювали не один десяток років.

У позовній заяві міститься вимога визнати недійсними рішення низки загальних зборів членів ТОВ «РБМУ-6». Ці збори, як стверджують позивачі, насправді не проводилися, але оформлялися фіктивними протоколами. На підставі липових рішень директор сьогодні практично самоосібно розпоряджається підприємством. Наприклад, розпродає майно — нерухомість та земельні ділянки. При цьому жодних дивідендів від діяльності господарського товариства засновники не отримували.

Відповідач — директор ТОВ «РБМУ-6» В. Молодцов — усі звинувачення на свою адресу заперечує. Його інтереси в суді представляє адвокат. У телефонній розмові Володимир Анатолійович пояснив це страхом того, що кожне його слово може бути невірно витлумачене протилежною стороною. Мовляв, таке вже траплялося неодноразово.

Відбулося вже три судових засідання. Суду належить непроста робота зі встановлення істини. До винесення рішення поки що далеко. Але судове розбирання — це, так би мовити, лицьова сторона корпоративного конфлікту. Однак є й зворотна, морально-етична. І ось тут-то не зовсім зрозуміло, чим буде аргументувати свою позицію директор ТОВ «РБМУ-6».

…Так сталося, що ринкова економіка з її жорсткими правилами застала радянських людей зненацька. Одні зуміли пристосуватися, навчившись, як то кажуть, робити бізнес. Інші ж досі не розуміють, якими, наприклад, володіють правами, ставши власниками часток у статутних фондах підприємств. Таких обдурити, ввести в оману, залякати — простіше простого.

Напевно, співзасновники ТОВ «РБМУ-6», які звернулися до господарського суду Одеської області, і далі б перебували в невіданні щодо своїх прав як власників, якби не вчинок Ери Олександрівни Теліженко. Вона багато років пропрацювала провідним економістом підприємства, працює на цій посаді досі, тому чудово знає, що всі ці роки творилося в господарському товаристві.

— «Ремонтно-будівельно-монтажне управління № 6» було приватизовано в червні 1995 року, в основному за рахунок ваучерів працівників підприємства та членів їхніх сімей, — говорить Е. Теліженко. — Очолив ТОВ «РБМУ-6» В. Молодцов, який керував і держпідприємством. У наступні 15 років перебування Володимира Анатолійовича в директорському кріслі вибори керівника не проводилися. Чому? Та тому, що зборів не було. Напевно, тому він став вважати господарське товариство, в якому на момент приватизації налічувалося 267 засновників, своєю власністю.

Зараз, згідно з останньою редакцією статуту ТОВ «РБМУ-6», зареєстрованого у відділі державних реєстраторів, залишилося 47 учасників товариства. Яким чином скорочувалася кількість засновників — тема окремої розповіді.

Головне в іншому, говорить Ера Олександрівна. Усі частки тих, хто виходив зі складу ТОВ, викуповувалися за сміховинні суми — кому 50 гривень перепало, кому 200. «Звільнені» відсотки у статутному фонді протоколами рішень липових зборів (було це в 2000 і в 2004 роках) перерозподілялися між директором і головним бухгалтером підприємства. Нікому більше із засновників збільшити свою частку в господарському товаристві не пропонували.

Про віртуальне життя ТОВ «РБМУ-6» провідний економіст підприємства знає не з чуток, оскільки саме їй директор свого часу доручив займатися установчими документами господарського товариства та складати протоколи ніколи не проведених загальних зборів. Спробувала було Ера Олександрівна відмовитися від такої «честі», але директор пригрозив негайним звільненням. Довелося, скрипивши серцем, погодитися: пенсія мізерна, прожити на неї неможливо, зарплата, одержувана в ТОВ «РБМУ-6», була суттєвою підмогою.

У телефонній розмові Володимир Анатолійович оригінально прокоментував існування низки фальшивих протоколів. Виявляється, Ера Олександрівна все вигадала. Якщо й писала якісь протоколи, то з власної ініціативи. Ніхто їй нічого подібного не доручав. Резюме: зборів не було і протоколів не було. Те, що представлено в суд, говорить В. Молодцов, це не копії з оригіналів, як стверджує старший економіст, а сфабриковані нею папірці.

Ця версія була озвучена і на судовому засіданні. У відзиві на позовну заяву вказується, що з усіх протоколів загальних зборів, які засновники ТОВ «РБМУ-6» просять визнати недійсними, існував тільки протокол № 3 від 03.08.2000 р. За твердженням відповідача, збори тоді відбулися, ухвалені там рішення — легітимні. Але протокол за давністю років просто загублений.

Цікаво, що коли позивачі виявили у відділі держреєстраторів оригінал липового протоколу, на підставі якого в 2004 році реєструвався статут ТОВ «РБМУ-6», адвокат директора підприємства «пригадав»: дійсно, протокол був.

Загалом, «ігри» з папірцями дозволили В. Молодцову сконцентрувати в своїх руках достатньо влади для кардинальних змін у житті господарського товариства. Наприклад, для продажу майна ТОВ, купленого свого часу за ваучери засновників товариства. Причому, за сміховинною ціною. Так, будівля офісу площею в 350 квадратних метрів пішла за 150 тисяч гривень, що на момент продажу відповідало 30 тисячам доларів. Будівлю офісу директор продав фірмі «Південхімремонт», основним засновником якої є.

Цікаво, що Володимир Анатолійович, як стало зрозуміло в ході телефонної розмови, не розуміє суті пред’явлених йому претензій. Мовляв, угоду укладали дві його фірми: і в ТОВ «РБМУ-6», і в ТОВ «Південхімремонт» він володіє контрольними пакетами акцій. Чого від нього хочуть якісь там співзасновники?

А вони співзасновники ТОВ «РБМУ-6», не розбираючись у юридичних хитросплетіннях існування господарських товариств, сліпо довіряючи тому, що їм говорило керівництво, довгий час з сумом спостерігали за тим, як колись потужне підприємство згортає свою діяльність, втрачаючи вигідні замовлення та досвідчених фахівців.

І лише відчувши, що ось-ось підприємство взагалі закриється, і дізнавшись, що його майно давно продано фірмі директора, дванадцять засновників, набравшись мужності, вирішили звернутися до правоохоронних органів, прокуратури та суду.

Основні їхні претензії, озвучені в ході судових засідань, такі. Згоди на продаж майна та земельних ділянок, що належать товариству, вони не давали. Запрошень для участі в загальних зборах засновників ТОВ «РБМУ-6» засновники не отримували з 2000 року, хоча, відповідно до Закону «Про господарські товариства», загальні збори повинні проводитися не рідше двох разів на рік. Дирекцію та ревізійну комісію не обирали. Участі в розподілі часток засновників товариства не брали. Нарешті, дивідендів від господарської діяльності не отримували.

Що ж до підписів у статуті та установчому договорі, то, наполягають засновники ТОВ «РБМУ-6», вони були здобуті обманним шляхом. Людям пояснювали, що нотаріально завірені їхні підписи потрібні для підтвердження заснування. І тільки рік тому з’ясувалося: вони підписали нову редакцію статуту ТОВ «РБМУ-6», яку переважна більшість засновників не читала.

…А адже все могло бути інакше. Не розгорталися б сьогодні судові баталії навколо діяльності господарського товариства, не виносилися б на публіку непривабливі факти з «приватної» життя підприємства, якби в ТОВ «РБМУ-6» дотримувався Закон «Про господарські товариства», в якому чітко вказано, що вищим органом товариства є загальні збори його учасників, та засновники свого часу мали б можливість ознайомитися зі статутом підприємства.

На завершення однієї з телефонних бесід Володимир Анатолійович Молодцов сказав мені, що прийме будь-який судовий вердикт. Мовляв, суд для того й придуманий, щоб розбиратися в конфліктних ситуаціях.

Щоправда, говорячи так, директор ТОВ «РБМУ-6» напевно мав на увазі тільки суд господарський. Але ж є й інші. Суд честі, наприклад. Як дивитися в очі людям, які пропрацювали з тобою пліч-о-пліч тридцять-сорок років, а сьогодні вважають себе обдуреними?