пт, 20 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

«Ми грали в рулетку зі смертю»

Нещодавно до редакції «Вечірки» завітав Олександр Іванович Котов. Понад 16 років він та його колишні колеги по роботі в державному підприємстві «ЧерАзморшлях» домагаються присвоєння статусу учасників бойових дій морякам-днопоглиблювачам, які в післявоєнний час працювали на розчищенні акваторій портів та підхідних каналів.

За законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статус учасників бойових дій присвоєно морякам торгового флоту, які перевозили військові вантажі в «гарячі» точки, а також тим, хто працював на мінних тральщиках.

— Наша робота була не менш небезпечною, — каже О. І. Котов. — Судна підприємств «ЧерАзморшлях» та «Техфлот» займалися поглибленням акваторії портів Одеси, Керчі, Херсона, Новоросійська, Туапсе, Поті та Дніпро-Бузького, Керченського, Маріупольського та Новоросійського підхідних каналів. Земснаряди нерідко разом із ґрунтом піднімали нерозірвані бомби, снаряди, міни сповільненої дії, залишені фашистами на підході до портів. Але якщо тральщики буксирували трал, то моряки суден технічного флоту без жодних захисних засобів вручну піднімали з дна моря вибухові речовини і в будь-який момент могли разом з ними злетіти в повітря…

Дійсно, днопоглиблювальні роботи в 50—80-х роках минулого століття часто були пов’язані з ризиком для життя членів екіпажу: після війни акваторії чорноморських портів були буквально нашпиговані нерозірваними боєприпасами, вони вважалися вибухонебезпечними ділянками. За роботу на цих ділянках платили так звані «гробові» — 15 відсотків заробітку. Газети того часу часто розповідали про страшні знахідки, виявлені під час поглиблення акваторій причорноморських портів. Так, у квітні 1970 року моряки землечерпалки «Кубань-4», працюючи на підхідному каналі Одеського порту, побачили в ковші 250-кілограмову бомбу. Її знешкодили просто на борту.

Тільки після одного проходу по Дніпро-Бузькому або Керченському каналах з води витягали десятки снарядів, дрібних бомб, мінометних мін.

Дуже складними та небезпечними були роботи зі з’єднання лиману та моря при будівництві Іллічівського порту. Буквально в перші дні роботи було вилучено тисячі боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни: авіабомби, міни, снаряди, патрони, а також гармати, кулемети, міномети і навіть один літак. «Працювати на плавзасобах було не менш небезпечно, ніж на фронті, в будь-який момент можна було злетіти в повітря, — згадують ветерани техфлоту. — А ще люди труїлися сірководнем. Навіть фарба, якою покривали борти суден, не витримувала. Тому всі плавзасоби, які працювали на поглибленні акваторії майбутнього порту, були іржавими…».

У 1967 р. земснаряд «Чапаєв» витягнув в Одеському порту дві авіабомби. Під Миколаєвом на борту парової шаланди «Генічеська», на якій О. І. Котов працював другим помічником капітана, разом із ґрунтом опинилися нерозірвані снаряди. Іноді боєприпаси застрягали в механізмах, тоді моряки, щоб врятувати від вибуху судно, витягали їх, ризикуючи життям.

Ще один момент із життя моряків техфлоту. На початку 1981 року радянські днопоглиблювачі на замовлення болгарських будівельників брали участь у розчищенні «кладовища смерті» в порту міста Бургас. Ще на початку минулого століття в районі порту затонуло судно, доверху заповнене артилерійськими снарядами. Тільки за перші два тижні роботи болгарські сапери з ґрунтоприймальних пристроїв землесоса «Чорне море» витягли 69 снарядів часів першої світової війни. Серед них були і боєприпаси, що містили бойові отруйні речовини. Іноді снаряди вибухали в ґрунтоприймачі.

Коли земснаряд «Ріон» закінчив роботу в Бургаському порту, фахівці підрахували, що екіпаж земснаряда вибрав близько одного мільйона тонн ґрунту, підняв з дна моря 160 різних снарядів, серед яких були фугасні, бронебійні та хімічні бомби. На відміну від саперів, які теж працювали в порту, моряки техфлоту не мали спеціальних засобів захисту.

— По суті, моряки-днопоглиблювачі щодня грали в рулетку зі смертю, — каже О. І. Котов, — але держава про нас забула. Ми отримуємо невелику пенсію, а статус учасника бойових дій, який ми заслужили по праву, працюючи в небезпечних умовах з ризиком загинути від детонації потривоженої вибухівки, дозволив би хоч трохи покращити наше існування.

У 2002 році моряки «Техфлоту» та ЧАМП звернулися до народного депутата С. Ківалова з проханням допомогти їм отримати статус учасника бойових дій. С. Ківалов підготував відповідний законопроект і подав його до Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Однак законопроект був відхилений. Як відповів голова комітету В. Сушкевич, «…умовою надання статусу учасника бойових дій є підтвердження факту участі у виконанні бойових завдань із захисту Батьківщини…».

— Ми не згодні з таким рішенням, — розповідає О. Котов. — У статті 6 Закону «Про статус ветеранів війни…» говориться, що статус УБД присвоюється «особам, які командуванням військових частин, державними та громадськими організаціями залучалися до розмінування полів (поверхні дна портів, каналів, проток), об’єктів народного господарства…». Хіба це не про нас?

О. Котов, який після смерті капітана дизельної шаланди «Чорноморська-5» Б. Блаженова зайнявся цим питанням, підняв архіви, знайшов документи, що підтверджують, що моряки техфлоту дійсно працювали на вибухонебезпечних ділянках. У травні 2009 р. до Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів знову було направлено листа, на який знову відповів В. Сушкевич: «Фінансові можливості бюджету в умовах кризи дуже обмежені… необхідне фінансово-економічне обґрунтування та пропозиція щодо покриття витратної частини державного або місцевого бюджету».

Позицію ветеранів техфлоту підтримали в. о. начальника ДП «ЧерАзморшлях» М. Мураш, голова профспілкового комітету ВАТ «Чорномортехфлот» В. Котляр. Вони в листопаді минулого року звернулися до голови Верховної Ради В. Литвина з проханням відновити справедливість щодо моряків-днопоглиблювачів. Відповіді ветерани чекали з нетерпінням. Днями вона надійшла — і знову від В. Сушкевича. Голова Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів повідомив, що лист одеситів відправлено до Міністерства оборони України, яке має «розглянути, викласти свою позицію та представити обґрунтовані висновки щодо можливих шляхів вирішення».

За час боротьби за відновлення справедливості щодо моряків-днопоглиблювачів — а це, нагадаємо, понад 16 років — ряди ветеранів значно поріділи. Зараз, за словами О. Котова, в живих залишилося не більше трьох десятків людей. Чи доживуть вони до того часу, коли їхню небезпечну працю буде оцінено по гідності?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса