вт, 17 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Минуло пів року, як пішла з життя чудова людина Борис Ілліч Чауш. Місяць він не дожив до світлого свята — 65-ї річниці Великої Перемоги. А для нього 9 Травня було найголовнішим і найшанованішим днем. Адже пройшов Велику Вітчизняну війну з першого і до останнього дня. Дивом залишився живий.

У 1942 році під Сталінградом він отримав найтяжче поранення. Якби не спеціально навчений собака, який розшукав його, напевно, просто б замерз у снігу в 20-градусний мороз. Ноги все ж відморозив, головлікар госпіталю наполягав на їх ампутації, але молоденького бійця по-материнськи пошкодувала майор медслужби, на свій страх і ризик почала його лікувати, і сталося справжнє диво: небезпека гангрени минула. Було й друге поранення, і висипний тиф — усе пережив, вистояв. До кінця війни заслужені нагороди прикрашали його груди — дві медалі «За бойові заслуги», орден Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаль «За перемогу над Німеччиною».

З Борисом Іллічем я познайомився багато років тому, коли ми обидва лікувалися в госпіталі для інвалідів війни. Почув стільки історій з його фронтового життя, що не міг не захопитися його самовідданістю та мужністю. До кінця перебування в госпіталі ми стали найкращими друзями. А потім дружили, так би мовити, сім’ями. І я щасливий, що доля мене звела з цією дивовижною і прекрасною людиною.

До війни Борис Ілліч закінчив школу із золотою медаллю, тому після закінчення Великої Вітчизняної мав право на вступ без іспитів до будь-якого вишу країни. Вибрав він Ленінградське вище військово-морське училище. Молодий лейтенант після його закінчення отримав призначення на Далекий Схід, де дослужився до капітана 1-го рангу, обіймав посаду начальника будівництва зв’язку Тихоокеанського флоту. А от зі своєю супутницею життя познайомився в Севастополі. Закохався в Ольгу Семенівну з першого погляду і, будучи людиною рішучою, одразу запропонував їй руку і серце. Ця прекрасна подружня пара прожила в мирі та злагоді 53 роки. На жаль, Ольга Семенівна пішла з життя на 6 років раніше за чоловіка, підірвало серце нещастя, яке вони пережили багато років тому.

Молодшій доньці Анечці було 12 років, коли у Владивостоці, де жила сім’я, її на вулиці збила машина. Лікарі нарахували в Ані 32 найтяжчих переломи, тільки на сьому добу після численних операцій дівчинка прийшла до тями. А потім з’ясувалося, що в неї загальне зараження крові внаслідок донорського переливання крові. Лікарі зробили неможливе: врятували дівчинку, але скільки хвилювань, безсонних ночей пережила Ольга Семенівна. Звісно, це не могло не позначитися на її здоров’ї.

Після того, як Анечка остаточно одужала, твердо вирішила стати медиком. Медичні знання їй дуже знадобилися, коли серйозно захворіла мама. А потім довелося їй доглядати і за батьком, який після перелому шийки стегна не зміг ходити. Це титанічна праця — доглядати за людиною, прикутою до інвалідного візка. А в Анни Борисівни все виходило якось легко і просто. Робота в клініці, а весь інший час присвячувала батькові. Важко хворого батька возила до Москви, де живе старша сестра, до санаторію в Ялту, на зустрічі з ветеранами, школярами… Запам’яталася одна з останніх зустрічей, яка проходила в облдержадміністрації на День захисника Вітчизни. Вже після урочистої частини Борис Ілліч дістав свою фронтову мандоліну і разом з донькою заспівали. В обох голоси прекрасні, та й на мандоліні ветеран віртуозно грав, тому їхній виступ до сліз пройняв усіх присутніх.

…Пів року немає з нами Б. І. Чауша. Ті, хто його знав, пам’ятають, якою він був життєрадісною, веселою людиною, легкою на підйом, вражаючою своєю працездатністю, високим інтелектом. І в 87 років він залишався справжнім полковником.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса