Цими днями спортивна громадськість відзначає 30-річчя Московської Олімпіади. Я теж із найтеплішими почуттями згадую цю грандіозну подію, тим більше, що сам певним чином був до неї причетний.

Я, як і колишній викладач Одеського верстатобудівного технікуму Юрій Михайлович Волокітін (на його рахунку — 14 вечіркінських «соток») і колишній головний бухгалтер підприємства «Союззовніштранс» Геннадій Федорович Заверткін, був серед перших членів Клубу любителів бігу «Бриз». З клубу і надійшла новина про те, що на честь Олімпійських ігор проводиться заочний символічний пробіг «Бігом до столиці Олімпіади-80». Нам належало подолати відстань 1347 кілометрів за маршрутом Одеса — Москва.

До столиці, зрозуміло, ніхто не бігав. Кожен член КЛБ мав щодня відзначати кількість кілометрів, подоланих під час тренувань. До цього за місяць я пробігав 320 км. Одного разу вийшло 411. Але коли оголосили про пробіг, у мене з’явився величезний приплив сил. Щоранку тепер починалося з пробіжки навколо бару «Чорна кішка», де проводилися змагання з кросу. Там же мій трудовий день закінчувався. У підсумку за місяць вдалося подолати 876 км, а жадані 1347 мені підкорилися через півтора місяця.

Потім з’ясувалося, що серед «бризівців» я досяг мети першим. Другий призер відстав на… 600 кілометрів. Чудово пам’ятаю 13 серпня 1978 року, коли на стадіоні ЧМП його директор В. Ю. Лазарєв вручив мені грамоту управління спортспоруд ЧМП і ДСО «Водник». А в КЛБ «Бриз» мене нагородили пам’ятною медаллю «Олімпіада-80» з гравіюванням «Учаснику пробігу Одеса — Москва».

І ще хочу додати, що, незважаючи на зросле навантаження, почувався я чудово, про що свідчить перемога в традиційному туристському переході «100 кілометрів за 24 години по Поясу Слави» на призи «Вечірньої Одеси». «Сотку» я тоді подолав за 9 годин 20 хвилин.