Принаймні, наявність конфліктної ситуації в Одеському національному академічному театрі опери та балету заперечували практично всі, хто виступав на загальних зборах колективу театру, зібраних для зустрічі з міністром культури.
Міністр культури М. Кулиняк прибув до Одеси вранці в суботу, і збори розпочалися у строго призначений час, о 10.00. За кілька хвилин до початку до театру пропускали і представників ЗМІ, але потім виявилося, що цьому, мовляв, запротивився голова профкому: колектив, мовляв, хоче відверто поговорити без камер і диктофонів… Міністр це бажання підтримав, але той, хто вже пройшов через прохідну, залишився в залі. Що ж, це нормально — справа чиновників «не пускати», справа журналістів — проникнути і дізнатися. І все ж, поважаючи побажання організаторів зборів, не будемо вдаватися в подробиці того, що відбувалося за зачиненими дверима, цитувати виступаючих і навіть не назвемо їхніх прізвищ. Суть не в цьому. П’ять чи шість виступів, загалом, особливих одкровень не містили…
Але про одне все ж скажу: дивно, але про суть самого скандалу, що потряс театр у травні і досі обговорюється не тільки у вітчизняних, але й у європейських ЗМІ, не було сказано ані слова.
Наче й не було відомого німецького режисера, який поставив ексклюзивний новаторський спектакль, якого майже позбавили авторських прав на його виставу… (Принаймні, в театрі поширювали програмки без його імені, не згадують його і в радіоанонсах). Вистава є, диригент і виконавці є, а режисера — немає!..
І виною тому, думаю, не тільки цілком очевидні інтриги. Сумний висновок, який можна з цього зробити: у театрі, що помітно відстає від сучасного мистецтва, велика, очевидно, частина його колективу, просто не розуміє ролі режисури в сучасній оперній виставі.
Але як же можна не зрозуміти, що наявності навіть дуже талановитих солістів і дуже професійного і приємного серцям цих солістів диригента — сьогодні мало, щоб створити гідну виставу? Заперечувати це (явним порядком) — це і є зашкарублий провінційний консерватизм. Здавалося б, вже хто-хто, але артисти, учасники вистави мали б зрозуміти, що з’явилася людина, яка дала їм шанс виходу на сучасний світовий рівень. Поставлено виставу, яка буде приваблювати в театр не просто туристів, а глядачів, викликатиме овації, і може бути затребуваною для серйозних гастролей. Не захотіли зрозуміти, не підтримали. Тепер твердять, мовляв, немає у нас конфлікту, в творчому плані колектив єдиний, йде нормальна робота… І то правда, конфлікт народився не в середині творчого колективу, він був спровокований непрофесійним втручанням господарського, скажімо так, керівника (заступника директора) у творчий процес. Тому що, навіть якби і виникла суперечка між режисером і диригентом, вони, як люди творчі, професійні, самі б її якось вирішили…
Міністр усе це трактував так: дійсно, «конфлікту в колективі немає, колектив налаштований на роботу, але є певні проблеми з управлінням театром». Він говорив про це біля входу до театру, вийшовши до представників ЗМІ після зборів. І пообіцяв: «Є певні управлінські протистояння, ми їх виправимо». Виправляти почав з того, що підписав заяву в.о. генерального директора Анатолія Дуди про звільнення за власним бажанням. «Другої сторони» нібито неіснуючого конфлікту — заст. директора Світлани Холденко на зустрічі з міністром не було — вона, сказали, на лікарняному. Тому, природно, з нею питання не вирішувалося. Нового директора міністр пообіцяв представити наступного разу, коли приїде до Одеси — через місяць або до кінця цього сезону. Кандидатур назвати відмовився: розглядається кілька кандидатур. «як місцевих, хоча їх менше, так і кандидатур, які є дуже сильними адміністраторами театрів по Україні».
Пояснюючи, чому журналістів не пустили на його зустріч з колективом, міністр сказав: «Я планував зустрітися з працівниками театру. Я просив артистів говорити абсолютно відверто і прямо. І не кожен з артистів зміг би це зробити під прицілом телекамер. Тому журналістів не пустили. На робочих зустрічах з колективом повинен бути присутній колектив. Просто я хотів, щоб була відверта розмова». Очевидно, міністр вважає, що це і була «відверта розмова»…
Він теж ні словом не обмовився про скандал навколо випуску «Турандот», наче й не знав про нього. На прохання представника ЗМІ висловити до нього своє ставлення відповів, що дізнався про це від німецького дипломата, який запитав його при зустрічі, що ж там, в одеській опері відбувається. «А я відповів, що просто в наших театрах так багато талановитих солістів, що важко вибрати, ось і виникла суперечка…» Ось так, виявляється, все просто.
На запитання про ставлення в міністерстві до публікацій у пресі, чи звертають там на них увагу, — Михайло Кулиняк відповів, що у нього багато знайомих у театральних колах і він і без преси знає, що там відбувається…
На зустрічі з колективом були присутні також представники обласної влади, будемо сподіватися, що при призначенні нового керівництва театру вони скажуть своє слово. Хотілося б, щоб це було слово на захист нового напрямку розвитку театру, на захист мистецтва.
Людмила Гипфрих
Того ж дня в газеті «Дзеркало тижня» вийшла велика публікація про проблеми Одеського національного академічного театру опери та балету, що включає ексклюзивне інтерв’ю відомого німецького режисера, автора постановки опери «Турандот» в Одесі Крістіана фон Гетца. Як і обіцяли, за згодою редакції газети, знайомимо з цією публікацією наших читачів у матеріалі Режисер Крістіан фон Гетц: «Інтриги були… Одеську оперу потрібно терміново рятувати».











