В Одеському кафедральному Спасо-Преображенському соборі Української Православної церкви Московського патріархату 19 травня відзвітував перед журналістами, а отже, перед усім містом, голова правління опікунської ради собору Василь Єремія. З 1 грудня минулого року Чорноморський православний фонд, головою якого був В. В. Єремія, рішенням загальних зборів реорганізовано в опікунську раду.
На 20 липня нинішнього року заплановано візит з Москви до Одеси патріарха Всієї Русі та митрополита Московського Кирила. До цього дня заплановано завершення оздоблення вівтарної частини верхнього храму собору, щоб московський владика разом із митрополитом Одеським та Ізмаїльським Агафангелом урочисто освятили його 21 липня.
Журналістам показали, як триває відтворення верхнього храму, до якого передбачається перенести останки Михайла Семеновича Воронцова та його дружини Єлизавети Ксаверіївни, нині спочиваючі в нижньому храмі. До речі, день 19 травня — день народження князя Михайла Воронцова, славного генерал-губернатора Новоросії.
Минулий рік був роком підбиття підсумків діяльності Чорноморського православного фонду, і не тільки на звітному зібранні: це був період тотальних перевірок, одну з яких провела аудиторська фірма «Респект», а ще дві — органи Державної податкової адміністрації. Порушень не виявили.
Відтворення головного православного храму Одеси триває вже 10 років, однак, якщо врахувати, що будували його свого часу близько ста років, це рекордні терміни! Причому, зазначив Василь Єремія, пожертви робили одесити не тільки різних національностей, але й різних віросповідань: люди розуміють, що справа йде про відтворення історичного вигляду міста, його історичної пам’яті.
Саме до пам’яток історії віднесено Міністерством культури відроджений кафедральний собор. Але жодної копійки на його відтворення жоден бюджет не витратив. Він був відбудований виключно за благодійні кошти.
Та ще й податок беруть з благодійних внесків! 158 562 гривні дав з них Чорноморський православний фонд до бюджету в 2009 році. Підприємства жертвують — з прибутку, приватні особи — із зарплати. Тобто з сум, з яких вже взято всі можливі податки та збори — подвійне оподаткування виходить у нас для тих, хто за свої кровні намагається облагородити спільне народне життя.
А результат народного ентузіазму наявний. Поки йдуть у соборі оздоблювальні роботи, в нижньому храмі вже проходять богослужіння, сюди йдуть парафіяни…
За 10 років на відродження Одеського кафедрального Спасо-Преображенського собору було витрачено 30 425 917 гривень. За 2009 рік фондом витрачено 3 062 041 гривню, з них понад 1 800 000 грн. — на продовження відтворення верхнього храму. Великі суми доводиться витрачати і на утримання собору. Зокрема, на підтримку всіх систем, на їх поточний ремонт, на комунальні платежі в 2009 році було затрачено 1 150 068 гривень.
Розрахункова вартість оздоблювальних робіт у Верхньому храмі — понад 1 800 000 гривень. У тому, разрушенному більшовиками, старому кафедральному соборі головний іконостас був з каррарського мармуру. Тепер таке буквальне відтворення неможливе, пояснив нам Василь Єремія: родовище Каррари в Італії хижацьки вироблено. Білі мармури, однак, доставлені: для мощення — з Туреччини, для іконостасу — з Італії, так сказали мені робітники.
Ми в майстерні живописця — благословенного владикою Агафангелом майстра іконопису в стилі класичного XIX століття Григорія Івановича Журавського, якому доручені образи для іконостасу Верхнього храму. Журавський писав ікони і для Почаївської Лаври. Майстерня обвішана цікавими ескізами. Ось монументальні чорно-білі фігури євангелістів… Ось Богоматір, що несе в світ Немовля — судячи з кількості ескізів, з різними композиціями, позами, рухом, цей образ — найскладніше із поставлених перед іконописцем завдань…
А у Верхньому храмі працюють каменярі-мармурники — Олександр Андрійович Чекменьов та Олександр Васильович Безверхній. В оригіналі іконостас був з цільних брил, тепер — з накладних різьблених мармурових блоків, полегшений: адже тепер під верхнім храмом — простір нижнього храму, якого в оригіналі не було. Нинішній собор одночасно вміщуватиме до 14 тисяч осіб!
«Ми ведемо активну розшукову роботу, — говорить Василь Єремія, — щодо повернення соборних цінностей. А їх було, на момент знищення собору, вивезено з нього на 12 мільйонів доларів за сьогоднішнім курсом. Так випливає з архівної опису, що зберігається в СБУ. Всього цього не повернути, тут ми реалісти. Але цінності бувають не тільки золоті та срібні. Адже відшукали ж ми солдатський хрест, відлитий колись Іннокентієм Борисовим з п’ятаків, пожертвуваних на храм! Тепер шукаємо його постамент — «Голгофу», і вже вийшли на слід. Нам приходить багато листів. На Далекому Сході виявилася в одному з музеїв хоругва, на зворотній частині якої зазначено, що вона належить Одеському Спасо-Преображенському собору»…
Інтер’єр верхнього храму — в стилі неокласицизму, навіть, мабуть, неоампіру. Коринфського ордера колони, розкішна гіпсова ліпнина. Приблизно на 40% цей декор покриють сусальним золотом, планова витрата якого — понад 1100 «книжок». Причому позолоту треба оновлювати кожні 15 років.
Директор фонду, а нині опікунської ради Олександр Максимович Піменов не на жарт стурбований: річ у тім, що на мармурову підлогу в жодному разі не повинен капати віск з палаючих свічок — «ляп» вийде неусувний, мармур, вважайте, зіпсовано! А богослужіння ж будуть дуже багатолюдними. І зараз треба ламати голову, як уникнути проблеми…
Службу технічного нагляду відтворюваного храму очолює професор ОДАСА Олександр Іванович Менелюк. Усіх майстрів з оздоблення храмового інтер’єру підбирали на основі конкурсу. Так, інтер’єр вже зараз виглядає вражаюче, хоча його вівтарна частина в лісах, її колони обмотані плівкою, в чохлах чудові люстри, а капітелі покриті їдко-рудим ґрунтом під золочення. Храм забезпечений вентиляцією за останнім словом техніки, і, якщо підтримувати належний температурно-вологісний режим, тонкої роботи гіпсова ліпнина збережеться століттями.
