Моє чергування припало на сумний день 11 серпня: цього дня 1997 року був підступно вбитий засновник і перший Редактор «Вечірньої Одеси» Борис Федорович Дерев’янко. Замовників розправи не знайшли досі, як не знайшли і замовників убивства інших журналістів в Україні…
ПОЗВОНИЛА гостя Одеси, відпочивальниця з Петрозаводська, професор Карельського університету Юлія Володимирівна Івашова. Зараз вона пенсіонерка і вже не перше літо їздить відпочивати до родички, яка проживає в Лермонтовському провулку і, як я зрозуміла, належить до музичних кіл. Ось що розповіла мені Юлія Володимирівна. У парі метрів від їхньої огорожі виріс особняк, який теж активно відвідують гості з інших регіонів. І кожне літо в період з п’ятниці по неділю в особняку відбуваються буйні гулянки. З п’яним криком протягом ночі та з ліквідацією сусідами завалів порожніх пляшок вранці. Прохання та умовляння не діють. Не працює прийнятий нашим парламентом Закон про тишу. Відповіддю ж мирним «парламентаріям» з Лермонтовського провулка буває нецензурна лайка гостей особнячка. А 17 липня в нічний час гості «нехорошого особняка» розпалили велике багаття прямо під… газовою комунікацією. Сім’я, в якій гостює Ю. В. Івашова, о 23 годині 20 хвилин викликала міліцію. «Чекайте, приїдемо», — була відповідь. І ніхто не приїхав. Багаття «підігрівало» газову трубу до ранку.
У народі ходять наполегливі чутки, що особняк належить близькому родичу одного народного депутата, який нині зібрався балотуватися в президенти. Тому, мовляв, і міліція не виявляє інтересу до неподобств. Так це чи не так, хай би розібралася прокуратура: гостя Одеси назвала адресу — Лермонтовський провулок, 3б. Однак на моє запитання, чи писала її родичка заяву в міліцію, Юлія Володимирівна відповіла: «Не писала. Тому що вона боїться. Тому що її можуть убити».
Але ж мають бути зафіксовані звернення громадян про неподобства, що кояться, щоб відповідальні особи вжили заходів, — а в разі службової бездіяльності, щоб застосувати санкції до відповідальних осіб. Адже не вгамує ж публікація в газеті людей, які, судячи з розповіді, совісті не мають. Та й факти як такі підлягають перевірці. Однак моя співрозмовниця твердила у відповідь: «Ми боїмося»… «А якщо за публікацію про неподобства розправляться з журналістом? Чи припиняться неподобства?» — запитала я і у відповідь почула зітхання: «Немає Бориса Федоровича!»… Що тут відповіси?!
Відповісти можна одне. Газети та телебачення безсилі без вас, читачі: без вашої активної та послідовної позиції у відстоюванні природних прав людини. Якщо всі будуть тільки «боятися», гласність — вибачте, «брехня на вітер». І привід для неправедного судового розправи із засобами масової інформації: «за нанесення шкоди особистій та діловій репутації» негідника…
СПАСИБІ одеситам, які телефонували в цей траурний день, висловлюючи редакції свої співчуття та свою солідарність.
Валентина Олександрівна Погожа, яка проживає в районі площі Б. Ф. Дерев’янка, говорить: «Ходжу повз обеліск, споруджений на згадку про Бориса Федоровича, і очей не можу підняти від сорому, не можу бачити цю жахливу стелу з сірого бетону. Невже не можна було придумати щось більш художнє?..».
Дійсно, встановлений на площі знак (не обеліск, звичайно, не пам’ятник!) виявився сьогодні не в тому місці і вигляд має плачевний. Давно час було б господарям району подумати, де і яким чином встановити, як належить, меморіальну дошку, що говорить про те, в чию пам’ять названа площа.
НА ЦЮ ТЕМУ наша газета вже писала, а звернення на «гарячу лінію» тривають! Йдеться про супермаркет «Віртус», будівлю, в якій колись був ресторан «Варна» і яка знаходиться за 15 метрів від вікна Раїси Петрівни Васільєвої, яка проживає по Люстдорфській дорозі, 56-в. «Скільки ж можна жити з наглухо за”критими вікнами влітку в Одесі?!» — обурюється читачка, яку дойняв шум вентиляторів супермаркету. Правда, вночі шум тепер припиняється, але відновлюється о 6.30 ранку і триває до 9 вечора. Причому районна СЕС фіксувала перевищення допустимого рівня шуму в денний час. Але минуло три місяці після звернення мешканців — заходи не вжито. «Важливий прибуток, а не людина!» — підсумовує сьогоднішню державну «мораль» наша читачка.
Безморальність і безгосподарність — інколи й кінців не знайдеш, до кого звертатися. Ганна Михайлівна Ізотова з вул. Філатова, 76, звернулася до нас за дорученням мешканців квартир №№ 84 — 100. У ніч на 11 серпня впав сухий тополя, що ріс біля будинку, — щастя, що ніхто в цей момент повз не проходив. Але залишилася ще й стара двоствольна акація, що розрослася гілками прямо на балкони мешканців. У її гілках заплуталися електричні дроти. Люди заявили про це в дільницю №5 ЖЕКу, що на вул. Філатова, 66, — і у відповідь почули: платіть, мовляв, гроші, тоді спиляємо дерево, а інакше впаде, і ми ні за що не відповідаємо. Працівники ж «Зелентресту», які іноді з’являються в цьому районі, відмахуються: мовляв, не наша проблема. Нещодавно, розповіла Ганна Михайлівна, мешканці встановили вздовж палісадника залізні кілочки, щоб автомобілі в зелену зону не заїжджали. Так начальник ЖЕКу привів майстрів — і кілочки зрізали. Не полінувалися ж, причому безкоштовно! А ось спиляти небезпечне для людей старе дерево чомусь не вважають за можливе…
Тамара Яківна Романчук (вул. Малиновського, 25) і Людмила Григорівна Ходунова (вул. Малиновського, 71) та багато, треба думати, інших не отримали належну їм надбавку для малозабезпечених «дітей війни» за другий квартал нинішнього року. Тільки прийшли гроші за липень — «на хліб», у попередньому кварталі ці виплати склали, за розповіддю Людмили Григорівни, 47 гривень «на продукти», 28 гривень «на ліки» та плюс 8 гривень «на хліб». І наїсися до відвалу, і вилікуєшся від усіх недуг за такі гроші!..
«Наші Президент і Прем’єр-міністр, мабуть, щодня їдять, — зітхнула в телефонну трубку Людмила Григорівна. — А я, перенісши операції, чи можу купити ліки? Тепер криком кричу: Радянська владо, де ти?! Розумію, що не повернеться, але й цей безлад вже в печінках сидить».
Їй вторить Тамара Яківна: «Пенсія моя — 700 гривень. Третину віддаю за комунальні послуги. Перенесла мікроінсульт, інфаркт, страждаю на подагру, ноги скрутило»… Крім усього, в квартирі Т. Я. Романчук на п’ятому поверсі протікає стеля, тому що в будинку прохудилася дах. Жінка зверталася до 5-ї дільниці ЖЕКу (колишнього ДЕЗ) «Черемушки» — безрезультатно…
БЕЗ ПОЛІТИКИ у нас не буває бесіди! «Навіщо нас намагаються посварити?» — запитує Надія Степанівна Іванова з вулиці Космонавтів, 11. По радіоточці вона почула повідомлення, що 8-9 серпня на Волині відбулося свято з метою пропаганди української мови та пісні, присвячене… «воїнам ОУН — УПА» та дню народження С. Бандери. «Що це за «Бандерштадт» такий, в якому будуть відзначати дату? — дивується з приводу радіопередачі дочка радянського воїна, який загинув у Велику Вітчизняну при взятті Будапешта. — І за що ж тоді воював мій батько? За що воювали його однополчани? Як можна сучасним політикам так роз’єднувати народ?!».
Олег Никифорович Колимба, який проживає по вулиці Жоліо-Кюрі в житловому масиві Котовського, скаржиться, що на вулиці Ак. Заболотного вже рік не працює єдиний на все селище бювет. Два місяці тому заступник міського голови Михайло Кучук по телебаченню обіцяв бювет виправити і навіть… фонтан району спорудити пообіцяв. «Тільки нам бювет потрібніший», — вважає Олег Никифорович. Ну, так бювети ж хто споруджував? Колишній міський голова — суперник нинішнього в боротьбі за крісло мера. Може, тому нинішня муніципальна влада над бюветами не надто клопочеться?..
Поправка: подзвонила читачка (її телефон 765-43-29), яка дала інформацію на «гарячу лінію», опубліковану 8 серпня: «Відгукніться, товаришу Янбінов!». Дане прізвище було відтворено неточно: правильно — ЯМБИКОВ Юрій Леонідович.
Валентина ЛЕВЧУК.
Наступного вівторка, 18 серпня, з 10.00 до 12.00 на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 64-99-13 чергує кореспондент відділу інформації Марія Іванівна СТЕРНЕНКО.
