Лікар-фтизіатр вищої категорії Г. В. Мозолевич говорить: «У мене — улюблена робота, прекрасна сім’я — чоловік, син. Я щаслива людина».
Працює Галина Валентинівна у відділенні вперше виявлених хворих на туберкульоз легень обласного тубдиспансеру.
— Студенткою Одеського медінституту (нині університету) не думала, що стану фтизіатром, — зізнається
Г. В. Мозолевич. — Більш приваблювала терапія. Але коли після інтернатури 15 років тому прийшла за направленням в облтубдиспансер, головлікар обнадіяв: «Тут ти знайдеш усе, що шукаєш». У нашому відділенні стаціонарно лікується 75 осіб. Уявіть, скільки доль у твоїх руках. Так воно і є: у туберкульозних хворих маса терапевтичної патології. І якщо раніше вважалося, що на туберкульоз хворіють люди молоді, то тепер він «не гребує» і літніми. А в них і гіпертонія, і цукровий діабет, і неврологічна патологія… Весь організм треба лікувати. На це йдуть місяці.
— І як ви все витримуєте?
— Секрет — у нашому колективі, — посміхнулася Галина Валентинівна. — У ставленні до хворих і один до одного. У нас ніколи не було конфліктів, образ. Думаю, не треба доводити, що такий настрій залежить від керівників. А вони у нас — що головлікар Віталій Васильович Філюк, що завідувач відділенням Юрій Миколайович Даниленко — люди доброзичливі і, звичайно, справжні професіонали. Тут я багато чому навчилася. І ніколи я не чула зауваження, висловленого некоректно, що для становлення фахівця немаловажно.
Безмежно вдячна фтизіатр Мозолевич своїм наставникам: Людмилі Трохимівні Драгомарецькій, Діні Львівні Медведєвій, Леоніду Григоровичу Авербуху — вони зуміли прищепити їй любов до спеціальності, розкрили потаємні її грані.
Середній вік працюючих в облтубдиспансері лікарів — 60 років. Молоді кадри, ох, як потрібні. Тому не нарадується Галина Валентинівна на своїх молодих колег — Анну Олександрівну Кондратенко та Анну Ованесівну Нерсесян. Правда, одна з них (справа життєва) йде в декретну відпустку, зате інша вже з неї повернулася — буде добрим помічником у роботі. Радує, що обидві Анни всією душею прийняли головні принципи роботи відділення. А які вони, судіть з висловлювання доктора Мозолевич: «Не терплю байдужості. Звітую, перш за все, перед своєю совістю. Якщо колись переступлю цю грань — мовляв, цього варто лікувати, а цього — безглуздо, тоді треба припиняти займатися медициною».
— Випускники-медики не обирають фтизіатрію, напевно, ще й тому, що їх не забезпечують житлом, — повертаюся до «хворого» питання. — Вам, Галино Валентинівно, в цьому пощастило: батьки з квартирою в Одесі.
— А ви багато знаєте прикладів, щоб медикам взагалі давали квартири? — відповідає моя співрозмовниця. — Ми нічим не захищені. Тому йде відтік в інші, суміжні, спеціальності, а то й зовсім з медициною прощаються. А в яких умовах доводиться працювати?! Сподіваємося, новий лікарняний комплекс все-таки побудують — будемо лікувати людей у нормальних умовах. А ще знаєте, яка мрія у співробітників облтубдиспансеру? Мати комп’ютерний томограф. Щоб не ганяти хворих по інших лікарнях, а на місці отримувати достовірні діагностичні дані.
— Кожній людині раз на рік необхідно проходити флюорографію, — радить
Г. В. Мозолевич. — А якщо протягом двох тижнів тримається сухий кашель, підвищена (37,2°С) температура, пітливість, втрата апетиту, зниження ваги, — не відкладайте візит до лікаря. Сьогодні від туберкульозу не застрахований ніхто: знижується загальний фон імунітету, чому сприяє і «хвора» екологія, і стреси, і нездоровий спосіб життя. І зустрітися зі збудником туберкульозу, мікобактерією, або паличкою Коха, в нинішніх умовах просто: стихійні ринки, багато вільнонайманих працівників, у яких при прийомі на роботу санітарних книжок не питають…
Потрібно знати, що мікобактерії вельми стійкі до впливу різних природних, фізичних і хімічних факторів. Особливо зростає їх стійкість у висохлому мокротинні хворого на туберкульоз людини. На сторінках книги, наприклад, вони зберігаються до трьох місяців, у вуличному пилу — близько двох тижнів, а якщо мокротиння з мікобактеріями потрапляє на поля зрошення, то вони зберігають свою вірулентність понад 30 днів. Особливо небезпечні продукти з молока — сир, масло: паличка Коха зберігається в них до 250 днів. Живуча вона не тільки при плюсовій (у молоці навіть +90—95°С витримує 5 хвилин), але й при мінусовій температурі (при -23°С життєздатна понад 7 років, при -75°С — 180 діб).
…На прощання Галина Валентинівна несподівано прочитала вірші. Автора вона, правда, не пам’ятає, але живуть вони в її пам’яті зі шкільних років:
Тост моряків — «За тих, хто в морі!»,
Геологів — «За тих, хто в полі!»,
А я в лікарняному коридорі
Так прошепочу: «За тих, хто в болі…».
І додала: «Щастя — відсутність нещастя. Це я зрозуміла після смерті батька».
Марія ІВАНОВА.