Політикою займаються політики? Як би не так. Чи то щоденне споглядання напівпрацюючої Верховної Ради, чи то множиться кількість «Свобод» на різних телеканалах, чи то різко зросла чисельність «кандидатських» білбордів у знову насталий передвиборчий час — а скоріше, все разом узяте зробило і без того політизоване населення ще більш схильним до аналізу політичної ситуації взагалі та устрою нашого життя, зокрема.
Навіть постійній темі «ЖЕКам платимо багато, а послуг не бачимо» читачі цього разу приділили уваги не в приклад менше.
Знову на ті ж граблі
Монолог нашого читача Віктора Голубєва цілком можна вважати гласом народу — те, про що він говорить, багато хто не раз чув, а то й сам говорив. «Як ми раділи здобутій незалежності і як швидко в ній розчарувалися! Хотіли побудувати заново власну державу, в якій пануватиме Закон, не буде диктатури і найвищою цінністю стане Людина. На превеликий жаль, усі наші благі наміри виявилися в підсумку картковим будиночком, побудованим на піску. До державної влади з нашої мовчазної згоди дорвалися люди, яких не можна було допускати до керівництва країною на гарматний постріл. У цьому ми самі винні, чого на дзеркало нарікати… Ми якось забули про довгі роки тоталітарного режиму, вкотре повіривши казочкам про світле майбутнє. І знову залишилися біля розбитого корита, наступивши на ті ж граблі. У нас якась патологічна слабкість до цього садового інвентарю, що набиває нам шишки та синці… Нас перетворили на безмовне стадо для проведення лабораторних дослідів на виживання. Про якусь національну гордість вже не йдеться. Незалежність здобули — і виявилося, що від нас нічого не залежить і ніхто не знає, що з нею робити.
Корупція, махровий націоналізм і відкритий фашизм… Переписується заново історія України. Народ доведений до крайнього ступеня злиднів. Промисловість знищена, зруйнована, «прихватизована» або продана. Колись багата держава опинилася на одній сходинці з Гвінеєю Папуа та Гондурасом. А нам продовжують вішати локшину на вуха — «Все добре, прекрасна маркізо…».
Жорстко, але, відчувається, наболіло.
Василь Петрович Малютін уважно стежить за дискусією про зміни до Конституції: «Нам потрібна Конституція, що виключає двовладдя, можливість красти або заохочувати крадіжки, займаючи державні посади. Конституція, що забороняє профашистську агітацію, усуває олігархів від влади. І абсолютно новий закон про вибори та референдуми. Тільки тоді Україна стане державою».
Чинну нині Конституцію уважно вивчив і інший наш читач, Віктор Іванович Байнов: «Держава сприяє, забезпечує. Гарантує, охороняє тощо. Але я не знаю, як мені зістикуватися з цією державою, минаючи чиновників. Наприклад, у статті 46-й сказано, що пенсії повинні забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом. Але пенсія — це пенсія, вона нікому нічого не винна, це державні структури повинні призначати пенсії відповідно до закону про прожитковий мінімум. А мінімум у кожного свій».
Не знайшов Віктор Іванович в Основному Законі згадки про створення блоків партій — «конституція дозволяє створювати різні об’єднання: політичні партії, спілки за професіями тощо, але про блоки там нічого не сказано». Блоки, розмірковує наш читач, створюються для того, щоб блокувати щось або когось, але тільки не творити. «Дісталося» і Верховній Раді: «Я не бачу її роботи. Одні чвари і більше нічого». На думку В. І. Байнова, Верховна Рада спочатку мала визначити головні питання для країни, для народу: «Це, пам’ятається, пропонував В. Литвин — зібрати передвиборчі програми та обіцянки партій в один пакет, витягти однотипні питання, а їх буде не менше 70 відсотків від загальної кількості. Рішення їх і було б першим спільним завданням ВР, яке об’єднало б усіх у команду однодумців. Верховна Рада має бути провідником для народу. А провідників наймають, а не обирають. У нас існують вибори тільки до ВР, а виборів до виконавчої та судової влади — немає. Але за Конституцією вони такі ж владні структури і повинні формуватися також шляхом виборів..».
Ось такі витяги з політичних роздумів наших читачів.
Хто винен? Дерево
Про природу і не тільки вели розмову наші читачі по «гарячому телефону». Інвалід війни І. С. Жуков згадав нещодавній випадок, коли на вулиці Сегедській впало дерево і вбило людину: «Про це говорили всі! Але ніхто не відповів на запитання — хто винен? Винним виявилося… дерево, і влада покарала його — розпиляла на дрова. Здавалося б, цей випадок повинен звернути увагу чиновників на необхідність проводити санітарну чистку парків, бульварів, прибудинкових скверів, газонів від некондиційних дерев. У скверику будинку № 6/8 по проспекту Шевченка стоїть висока, суха і вже підгнивша береза, що загрожує при падінні травмувати перехожих. Станеться щось — знову винною виявиться береза… А про постраждалих просто забудуть, як забули про неодноразові звернення мешканців зазначених будинків з приводу небезпеки, яку несе сухе дерево».
Публікації в нашій газеті про піщані кар’єри на річці Великий Куяльник дуже засмутили нашу читачку Ларису Михайлівну Островську. Вона родом з тих місць, із села Адамівка. Згадує, яке це було мальовниче місце — повноводна річка, багато риби: «А зараз річка висохла, задамбована… Добре, що ще є люди, які борються з руйнівниками природи».
Олені Юхимівні Райгородській здається, що в місті стало менше акацій. Немає їх вже на Базарній, Успенській, у парках ці дерева старіють. За її спостереженнями, молоді саджанці не висаджують: «А адже це візитна картка міста».
Не по темі?
Такими здалися кілька дзвінків під час чергування. Втім, а яка вона — тема нашої щотижневої розмови з читачами? Кожен дзвінок — тема. Зокрема, попросив автор… адресу Миколи Баскова: написав для нього пісню, як сказав, «змістовну», а як запропонувати її — не знає. У редакції не знайшлося фанатів, які б знали адресу, запропонували послуги Інтернету.
А ще громадянин Болгарії другий вже раз звертається з наполегливим проханням: одружитися хоче. На кому? На «хорошій господині з покладистим характером». Каже, у нього «серце добре і наміри серйозні».
Службу знайомств відкривати в газеті ми поки не маємо наміру. А от щотижня спілкуватися з нашими читачами телефоном маємо намір, як і раніше. Телефонуйте!
Дора ДУКОВА.
Наступного вівторка, 21 липня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 64-96-12 з 10.00 до 12.00 чергує заступник редактора СУСЛОВ Олег Станіславович.