Чергувати на «гарячій лінії» доводиться приблизно раз на два місяці. Разом — близько шести разів на рік. І знаєте, що найбільше засмучує? Практично на кожному чергуванні доводиться вислуховувати одні й ті ж скарги, таке собі ходіння по колу виходить.
Куди поділися гроші?
Ох, уже ці наші політики-популісти! Наобіцяють з три короби, а коли доводиться віддавати — в кущі.
Ніні Василівні Барановій (Коблевська, 8) як вчителю-пенсіонеру належить муніципальна надбавка — 70 гривень, проте починаючи з березня вона не отримала ні копійки. «Куди поділися гроші?» — запитує читачка.
Ще гірша ситуація з ветеранами Великої Вітчизняної війни. До 9 Травня їм пообіцяли по 100 гривень. І знову — скарги тих, до кого ці гроші досі не дійшли. Про це повідомляють Марія Микитівна Шикула (25-ї Чапаєвської дивізії, 3/1), Олександра Антонівна Глушенко та Тетяна Андріївна Шевченко (Академіка Вільямса, 81/3). Куди вже тільки не зверталися, навіть меру писали — глухе мовчання. Це ж до якого стану потрібно довести людей, щоб почути від них: «Хоча б визнали, що банкрути, що грошей немає, а то тримають нас за дурнів».
Дозвольте заплатити…
Одні намагаються отримати гроші, інші не можуть їх витратити.
Ніна Павлівна Лопатіна проживає по Люстдорфській дорозі, 125. Принесли їй квитанцію на оплату електроенергії, за якою потрібно сплатити за… 17 кіловат. Засумнівалася Ніна Павлівна — замало якось. Зателефонувала до «Енергозбуту», попросила надіслати електрика, щоб перевірив лічильник. Тепер учасниця війни може телефонну довідкову «Енергозбуту» скласти — відправляли її з одного номера на інший. Нарешті, вийшла на службу, де вислухали і порадили… прийти написати заяву. Як не намагалася ветеран війни пояснити, що вона — інвалід 2-ї групи, не прониклися енергетики.
Схожа історія сталася в будинку, де проживає Валентина Яківна Бурякова (Овідіопольська дорога, 3). Там три місяці тому замінили старі лічильники на нові, а документи на них досі не видали. Ось і не платять мешканці. Як свідомі громадяни вони звернулися до свого ЖЕКу Селекційного інституту, де їм повідомили, що винен «Енергозбут».
А кажуть, що одесити не хочуть оплачувати комунальні послуги.
Одеські фантоми
«З вами розмовляє старий одесит, — представився черговий співрозмовник. — Скажіть, навіщо ламати старе, не побудувавши нового?» Знову до болю знайома ситуація. Я про неї пишу вже півтора року. Йдеться про знесені трамвайно-тролейбусні зупинки. Скільки говоримо-пишемо — міським службам байдуже. Ніхто з чиновників, судячи з усього, громадським транспортом не їздить, а газет не читає. Повідомляють до редакції чергові адреси: не обладнані зупинки на розі вулиць Рішельєвської та Базарної, Рішельєвської та Пантелеймонівської. І ще, підкреслюють читачі: нові лавки, можливо, на якомусь дизайнерському конкурсі призи отримають, але сидіти на них неможливо. Зроблені з пластмаси або металу, вони взимку крижані, а влітку гарячі.
Десь пропадають лавки, а десь — поштові скриньки. На це нарікає Г. Н. Теленен, яка проживає по вул. Гоголя, 13. Заступник начальника «Укрпошти» з питань технології та надання послуг С. Д. Віхтєва з претензіями не згодна. За її словами, в лютому дійсно було зменшено кількість поштових скриньок — у зв’язку зі зменшенням кореспонденції. Але навколо скриньок достатньо. І назвала адреси: Польська, 14, пров. Маяковського, 7, Преображенська, 8, Преображенська, 44, Софіївська, 18, поштове відділення на Військовому спуску. Однак, погодьтеся, літній людині непросто з Гоголя дійти, скажімо, до Преображенської або тим більше Польської. А адже листи пишуть, як правило, люди похилого віку. Від періодики поштарі вже відучили людей («Вечірка» про це писала не раз), тепер, мабуть, їх намагаються відучити листи писати.
Про закриті пункти з оплати за телефон зателефонувала Алла Василівна Абрамова з житлового масиву Котовського, назвала дві такі адреси по проспекту Добровольського. «Так, один пункт ми змушені були закрити, — визнає начальник відділу по роботі зі споживачами «Укртелекому» О. Н. Козловська. — Річ у тім, що приміщення ми орендували і тепер змушені його звільнити. Але цей випадок — єдиний, про другий нічого не знаю. Мало того, хочу повідомити читачам, що «Укртелеком» уклав договори з тринадцятьма банками, які тепер без будь-яких додаткових умов приймають плату за телефонні розмови».
«Вечірку» прочитавши
Лідія Іванівна Шевченко газету читає уважно. Публікація в номері від 6 червня «І ще питають, чому Одесу відлучили від Євро-2012?» настільки її схвилювала, що вона теж вирішила висловитися. «У газеті описано неподобство, що твориться навколо «Привозу», а як на самому «Привозі»! Це ж жах! Ряди зсунуті настільки, що дві людини не можуть нормально розійтися. Відстань між рядами має становити не менше чотирьох метрів, а тут така тіснота! Куди дивляться пожежники? Це ж явне порушення правил протипожежної безпеки».
В’ячеслав Миколайович Доля (вул. Левітана, 101) вивчав кореспонденцію «Чому за опалення ми повинні платити і влітку?» («ВО» від 13.06). І зробив категоричний висновок: газета читачів дезінформує. На його думку, розбивка оплати за тепло викликана збільшенням тарифів, усі інші пояснення — запудрювання мізків. Щонайменше, дивне твердження. Хто сперечається, тарифи зростають набагато більшими темпами, ніж доходи населення, але до чого тут газета? Журналіст виклав роз’яснення заступника фінансового директора КП «Теплопостачання міста Одеси» В. П. Заріцької. У публікації детально і зрозуміло описано процедуру оплати за тепло. Які можуть бути претензії до нас?
В. Н. Доля говорив і про неякісну роботу комунального підприємства, але це вже інша тема. Зокрема, читач підняв стару проблему: гаряча вода з’являється вранці та ввечері, вдень вона буває часом. Друге зауваження стосується договорів між підприємством і городянами. Здивування викликав пункт про позовну давність у 10 років, тоді як стаття 257 Цивільного кодексу України свідчить, що позовна давність становить 3 роки. Цікаве зауваження, звернемо на нього увагу юристів. До речі, як повідомила прес-секретар КП «Теплопостачання міста Одеси» Г. Ю. Тульчинська, текст договору регулярно коригується.
Що ж до відсутності гарячої води, то пояснюють так. Ще 10 — 15 років тому стала непридатною система рециркуляції гарячої води, і при невеликому теплозніманні (вдень) температура теплоносія інтенсивно зростає. Як тільки вона досягає 70 градусів, спрацьовує система автоматичної безпеки і відключає підігрів, запобігаючи аварійній ситуації. Відновлення ж системи рециркуляції — процес дуже дорогий, грошей на нього не вистачає. Нам, правда, від цього не легше, тут з В’ячеславом Миколайовичем не погодитися не можна.
І подяка наостанок
Людмила Пантелеймонівна Різова, яка проживає по Балківській дорозі, 38, попросила опублікувати адресу та номер телефону обласної організації ветеранів-афганців. В Одесі таких організацій дві. Обласний Союз ветеранів війни в Афганістані розташований по вул. Пастера, 36, телефон: 723-35-85 (але додзвонитися по ньому мені протягом двох діб не вдалося). Обласний Комітет ветеранів війни в Афганістані знаходиться по вул. Мечникова, 4, телефон: 731-71-35.
Цікаву пропозицію зробив Іван Іванович Кравченко. «Зараз всюди ставлять пам’ятники — отаманам, репресованим, політв’язням. А чому немає пам’ятника померлим від чуми? У Відні, наприклад, я такий меморіал бачив на власні очі. Санкт-Петербурзький монетний двір свого часу випустив спеціальну медаль «За припинення чуми в Одесі в 1837 році». Це ж була страшна трагедія, загинули тисячі людей. Вважаю, що пам’ять про них потрібно увічнити».
А найприємнішим став дзвінок від Людмили Миколаївни Мульченко. Вона привітала з Днем медичного працівника колектив 3-ї травматології лікарні № 11 на чолі з Олександром Валентиновичем Гурієнком. «У мене була страшна травма, — розповіла читачка. — Тричі я змушена була лягати в лікарню і не втомлююся захоплюватися і дякувати лікарям. У відділенні підібрався молодий, творчий колектив. Уявляєте, вони практично своїми силами, у вільний від роботи час зробили ремонт приміщення. При цьому успішно освоюють нові технології, піклуються про хворих, як про рідних і близьких людей. Величезне спасибі. Здоров’я та благополуччя».
Ось такі дзвінки готовий вислуховувати кожне чергування. На жаль, причин для скарг у одеситів набагато більше, ніж приводів для подяки.
Анатолій МАЗУРЕНКО.
Наступного вівторка, 23 червня, на «гарячій лінії» «Вечірньої Одеси» 64-99-13 чергує завідувачка відділу інформації Тетяна Степанівна ЖАКОВА.