ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

«Рівно рік минув, як життя нашої родини почало новий сумний відлік…» — це перший рядок листа Світлани та Сергія Грабовських з м. Білгорода-Дністровського, що надійшов днями до редакції. Їхній син, студент академії харчових технологій, у ніч з 23 на 24 травня минулого року отримав проникаюче поранення лівого шлуночка серцевого м’яза — смертельне. Кров лилася рікою. Лікарі «швидкої» приїхали швидко. Лікарі першої клінічної лікарні десять днів тримали хлопця в реанімації. Михайла врятували. Але чи буде він тепер коли-небудь здоровим? Найстрашніше, що це не хвороба, не нещасний випадок, а… Якась незрозуміла жорстокість з боку ровесників.
ЧЕТВЕРО СТУДЕНТІВ з числа «правильних» (здоровий спосіб життя та інше) поверталися до гуртожитку з дискотеки — пройти треба було кілька сот метрів. З кущів вискочило близько десятка незнайомих хлопців, студентів збили з ніг і стали не просто бити, а наносити удари ножами. Трьом дісталося міцно, четвертий зумів утекти і покликати на допомогу.

«Люди повинні знати, як іде слідство. Злочин все ж таки резонансний… Тож допоможіть нам домогтися справедливого покарання для тих, хто скалічив наших дітей. Злочинець, який уникнув покарання, стає нахабнішим, а отже, небезпечнішим стократ».

А ось на слідстві фігурував один ніж — складаний перочинний. Ну, коли ніж один, то й злочинець має бути один. Залізна логіка. Слідчий відділ Приморського РВ ОГУ УМВС України порушив кримінальну справу за статтею 121-ю «Умисне тяжке тілесне ушкодження». Одного з нападників взяли під варту, інших (трьох міліція за описаними прикметами виявила на сусідній вулиці тієї ж ночі, п’ятеро прийшли з повинною наступного вечора) відпустили на волю під підписку про невиїзд — молоді люди проходять у справі як свідки. Стаття 121-ша має дві частини: перша передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до семи років, друга — на строк від семи до десяти років. Це у разі, якщо злочин скоєно (відштовхуючись від даного випадку) групою осіб. Але групове, як бачимо, слідство ніяк не може (чи не хоче?) довести.
Справа вже півроку слухається в обласному апеляційному суді. «Протягом усього судового розгляду у нас, потерпілих, склалося враження, що суддя разом із засідателями та державним обвинувачем мають намір засудити в цьому злочині лише одного обвинуваченого, щоб вивести з обвинувачення інших учасників групового нападу із застосуванням холодної зброї, — пишуть до редакції батьки Михайла Грабовського. — Мимоволі закрадається думка, що у них є високі покровителі». Думка така, і справді, закрадається: навіть у ролі свідків інших нападників запрошували до суду разів зо два. А тому, на кого збираються «повісити» злочин, втрачати нічого: одна судимість вже є, інша намічається, а ця справа — третя за рахунком.
«Шановна редакціє, — пишуть батьки далі, — торішня публікація в газеті («Проти лома немає прийому?» — «ВO» за 19 червня 2008 року) закінчується порадою декана факультету технологічного обладнання академії харчових технологій: «Люди повинні знати, як іде слідство. Злочин все ж таки резонансний…». Тож допоможіть нам домогтися справедливого покарання для тих, хто скалічив наших дітей. Злочинець, який уникнув покарання, стає нахабнішим, а отже, небезпечнішим стократ».
«Вечірня Одеса» була б вдячна представникам правоохоронних органів, які, не прикриваючись «таємницею слідства», розвіяли б сумніви Сергія та Світлани Грабовських — батьків справді скаліченого Михайла.
Тетяна НЕПОМНЯЩА.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса