Репортаж з гарячої екологічної точки
Можливо, в нинішньому спекотному серпні і станеться той довгоочікуваний поворотний момент у долі гинучого Сасик — колишнього морського лиману, так і не став, всупереч волі перетворювачів природи, прісним водоймою. А заодно почне змінюватися на краще життя людей, колись благоденствуючих на його берегах, а тепер живуть у депресивному регіоні з усіма наслідками, що випливають. У всякому разі, абсолютно ясно, що тридцятирічна(!) боротьба місцевих жителів за здорове середовище проживання досягла свого апогею.
Як ми розповідали в попередніх публікаціях, 1 серпня стартувала ініційована татарбунарською громадською екологічною організацією «Відродження» і підтримана жителями семи присасицьких сіл акція «Повернемо Сасик морю». Зібравшись на 14-кілометровій дамбі люди підтвердили свою готовність до рішучих дій, сформулювали вимоги до влади: повернути Сасик в природний стан, відновивши його зв’язок з морем; подати воду в села і на курорти району, побудувавши водовід в нижній частині Сасик; відкрити регіональний реабілітаційно-оздоровчий центр. Для переконливості відправили посилки з вийнятим з дамби ґрунтом всім представникам влади — від губернатора до Президента. До 24 серпня чекали відповіді. Єдине, що сталося в даний проміжок часу, — нарада в облдержадміністрації з проблеми.
Не дочекавшись конкретних дій, люди, як і вирішили на своїх сільських сходах, рано вранці в День незалежності України попрямували до дамби з лопатами. Їх було не менше 500 — жителів Борисівки, Лиману, Глибокого, Трапівки, Приморського, Новоселиці, Білолісся, Татарбунар. У однієї літньої жінки ми побачили в руках… молоток, так вона демонструвала свою готовність зруйнувати дамбу «власними руками». Було тут багато людей похилого віку; в розмові з ними стало зрозуміло — їм особливо боляче дивитися на біду лиману: вони добре пам’ятають, як колишній Сасик годував їх рибою, лікував цілющими грязями, рятував під час голодомору 40-х років.
— А тепер лиман сам вмирає, як не допомогти? — кажуть. — Врятуємо Сасик — врятуємо себе…
Благословив усіх присутніх священик, отець Нестор — людина в усій окрузі шанована.
І взялися за роботу. Від моря до дамби 400 метрів, прокопали два канали, і в другій половині дня в них показалася вода. З’єднатися з Сасик їй заважають монолітні плити. Учасники акції поставили свої підписи під зверненням, практично ультиматумом, в якому закликали владу «не відкладаючи, прийняти рішення, припинити ганебний експеримент над природою і людьми». Якщо ж такого не послідує до 14 години наступного дня, сказано далі, то «люди будуть змушені самі захищати свої права і почати процес повернення лиману Сасик в його природний стан».
В якийсь момент здалося, що демонстраційна акція цілком може закінчитися реальним руйнуванням дамби. Поки цього не сталося. Вирішили не відступати від своїх вимог, але і не порушувати закон: дамба — державна власність.
Що зараз у гарячій точці? Правоохоронні органи офіційно попередили учасників акції про відповідальність у разі завдання збитків державному майну. Облдержадміністрація направила в Татарбунари комісію; в райцентрі відбудуться громадські слухання з проблеми.
Акція призупинена як мінімум до вересневої сесії обласної ради, на якій, як сподіваються, буде прийнято рішення про подальшу долю Сасик.
Події в Татарбунарському районі — це зовсім не стихійний бунт. Таке уточнення потрібне на випадок, якщо у когось виникне бажання представити те, що відбувається масовими заворушеннями. Досить навіть побіжно вивчити всі «нажиті» за роки документи — експертизи, дослідження, проекти, — і стане очевидно: вихід є, рішення проблеми сформульовано, Сасик потрібно знову з’єднати з морем, і він одужає. А найголовніше — немає на сьогодні жодного противника такого способу реанімації лиману. Тоді в чому ж справа?
Дора ДУКОВА.
Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.
