
Наша землячка Олена Хомрова — чемпіонка XXIX Олімпійських ігор!
— Повна ейфорія! Фантастика! Не можу підібрати слів, щоб висловити свої відчуття, — особистий тренер Олени Хомрової Анатолій Шликарь не міг і не хотів стримувати емоції. — Молодці, дівчата, просто супер! Пишаюся ними. Телефон не замовкає ні на хвилину — привітання з України, Росії, Прибалтики, Молдови. Але найдорожча СМС — з Пекіна, від Олени. Зараз перебуваю за кермом на шляху до Миколаєва, де живуть батьки Хомрової та Харлан. Вже замовили столик у ресторані, будемо святкувати.
Після того, як українки Ольга Харлан та Олена Хомрова завершили змагання в особистому турнірі в 1/8 і
1/4 фіналу, відповідно, усі надії наших шаблісток були пов’язані з командними змаганнями. І не дарма: останнім часом молода українська команда досягла вагомих успіхів на міжнародній арені — ставала срібним призером чемпіонатів світу та Європи. О. Хомрова так і заявила в інтерв’ю національному телебаченню: «Нічого. Командою ми завжди сильніші, ніж окремо». Але одне діло — статистика і зовсім інше — конкретні обставини.
УЖЕ В ЧВЕРТЬФІНАЛІ випало битися з росіянками — 45:34. Олена в трьох поєдинках з Оленою Нечаєвою, Софією Великою та Катериною Дьяченко чітко виконала свою норму, набравши 15 очок.
У півфіналі дівчат чекала збірна США, чиї представниці — Маріель Загуніс, Сейда Джекобсон і Беккі Ворд — тут, у Пекіні, повністю окупували п’єдестал пошани в особистому турнірі. І знову впевнена перемога — 45:39. Причому Олені вдалося виграти свій поєдинок у олімпійської чемпіонки М. Загуніс.
І, нарешті, фінал — проти збірної Китаю.
— Дуже неприємний суперник, — відповів на моє запитання про шанси начальник управління у справах фізичної культури та спорту облдержадміністрації Юрій Поволоцький. — Усі вони — шульги, мають свої фірмові прийоми. Вже довгий час не можемо у них виграти. Але коли я телефоном привітав тренера Олени Хомрової Анатолія Шликаря з виходом у фінал, а отже, і, як мінімум, з другим місцем, він від привітань категорично відмовився. «Срібло, — каже, — не для них. Вони гідні більшого».
— Пару разів вигравали у китаянок, але дуже давно, — підтвердив А. Шликарь. — Нарешті, минулого року на чемпіонаті світу в Санкт-Петербурзі вдалося їх переграти. А потім знову, як відрізало. Скільки не зустрічалися — одні поразки. Але, знаєте, є різні спортсмени. Одних поразки ламають (мовляв, нічого зробити не можна — суперник просто сильніший), а інші стають тільки злішими. Наші дівчата належать до другої категорії.
Мав рацію тренер, але навіть він навряд чи міг припустити, в якій неймовірно драматичній боротьбі прийде перемога.
Неприємності почалися до старту змагань. Через травму змушена була поступитися своїм місцем на доріжці Галина Пундик, з якою Хомрова та Харлан виступають пліч-о-пліч вже кілька років. Замінила її ще зовсім «зелена» Ольга Жовнір.
Як наслідок, вкрай невдалий початок: Хомрова програє Тан Ху, а Харлан — Ні Хон — по 1:5. Треба віддати належне Жовнір, яка зуміла вирвати нічию в поєдинку з Бао Чжанчжин — 5:5. На жаль, надалі дебютантка не змогла впоратися з нервами і стала явним слабким ланкою в команді, поступившись у двох наступних боях із загальним рахунком 1:10.
З другого кола українки почали погоню. Хомрова — Ні Хон — 7:5! Поразка Жовнір від Тан Ху (1:5) відкидає нас на дистанцію в 10 очок — 15:25. Героїчними зусиллями Харлан (12:5 проти Бао Чжанчжин) розрив скорочується до прийнятних трьох пунктів — 27:30. І знову провал: Жовнір — Ні Хон — 0:5. Залишилося всього два поєдинки. Китаянки, напевно, подумки вже приміряли золоті медалі, але Хомрова та Харлан здаватися не збиралися.
Олена виграє у Бао Чжанчжин з рахунком 9:5! Перед останнім боєм у китаянок перевага в чотири бали — 40:36. На доріжці Харлан і Тан Ху. Напір українки був такий, що Тан просто розгубилася: Ольга спочатку зрівняла рахунок, а потім вперше в матчі вивела свою команду вперед — 42:41. Подальший хід подій найкраще відображає суха статистика: 42:42, 43:42 на користь України, 43:43, 43:44 на користь Китаю, 44:44. Все вирішує один єдиний останній укол. Суперниці кидаються одна на одну і обидві переможно здіймають руки вгору. Судді довго, кілька хвилин переглядають відеозапис і приймають соломонове рішення — нікому очок не присуджувати. Ще одна дуель, в якій удача посміхнулася Харлан — 45:44, і перше в історії Ігор «золото» командного шабельного жіночого турніру дістається збірній України.
— З Оленою я працюю вже понад десять років, — розповідає Анатолій Шликарь. — Фехтування — це такий вид спорту, де необхідні шалена координація, дивовижна реакція, спортивна хитрість, але головне — вміння за лічені частки секунди проаналізувати ситуацію і прийняти єдино правильне рішення. Цим-то Олена в першу чергу і відрізняється. Ну а Олю Харлан знаю з пелюшок — в прямому сенсі слова: я ж її хрещений батько.
— Нещодавно ми для Хомрової купили найсучасніше фехтувальне обладнання, — слово Юрію Поволоцькому. — Вона навчається в Одеському екологічному університеті. Дуже спокійна, цілеспрямована людина. Скромна, але тільки не на фехтувальній доріжці!
— Дуже радий, що в нашій команді виступає така спортсменка, — прокоментував видатний успіх Олени Хомрової президент обласної федерації фехтування, голова Малиновської райадміністрації Микола Балан. — Я спортсменів ділю на два види: тих, хто виграє, перш за все, завдяки своїм фізичним, природним якостям, і тих, хто під час змагань продумує кожен свій рух, постійно аналізує ситуацію, що склалася. І завдяки цьому досягає успіху. Головною якістю Олени Хомрової є її інтелект. Вона дівчина мисляча. Тому її досягнення закономірні і, хочеться вірити, попереду у неї ще довге і успішне життя в спорті.
Останнє, до речі, стосується не тільки Олени. Українська збірна була наймолодшою на Олімпіаді. Судіть самі: Пундик і Хомровій по 21 року, Харлан — взагалі 17.
Ольга Харлан родом з Миколаєва. Закінчила Миколаївське училище фізичної культури. Тренує її Артем Скороход. Галина Пундик навчається в Хмельницькому університеті фізичної культури. Перший тренер — Ольга Штурбабіна, зараз з нею займається Валерій Штурбабін. Обидві спортсменки (як і О. Хомрова) — неодноразові призери світових та континентальних першостей у команді. Ще одна учениця В. Штурбабіна Ольга Жовнір представляє в збірній місто Нетішин, що на Хмельниччині.
А тим часом скарбничка української команди поповнилася ще однією золотою нагородою! Її у стрільбі з малокаліберної гвинтівки з положення лежачи (50 м) здобув Артур Айвазян із Сімферополя! Артур очолив олімпійську гонку за «золото» вже після кваліфікації і, вибивши в підсумку 702,7 очка, так і не поступився першістю. Рівно на очко відстав Метью Еммонс зі США, на 3-му місці австралієць Воррен Потент.
Другий олімпіонік України на Іграх у Пекіні народився в Єревані. Його перший тренер — Роберт Акопян. Артур — багаторазовий чемпіон і рекрдсмен світу, Європи та України. На Олімпіаді в Сіднеї був п’ятим, в Афінах — сьомим. Він закінчив Львівський інститут фізкультури і спорту. Тренує його Ніна Клименко.
Вчора черговий нищівний удар по суперниках завдав одесикий боксер Василь Ломаченко. В 1/8 фіналу у ваговій категорії до 57 кілограмів він з рахунком 13:1 (3:0, 5:0, 3:1, 2:0) завдав поразки бронзовому призеру Олімпіади в Афінах Баходіяру Султонову з Узбекистану. 18 серпня йому в чвертьфіналі належить, мабуть, найважчий бій — з китайцем Лі Янгом. Нагадаю, що на минулорічному чемпіонаті світу в Чикаго поєдинок між ними закінчився внічию — 13:13, і перемогу Василю присудили лише суддівським рішенням (три проти двох). Враховуючи місце проведення Олімпіади, тепер у разі рівності на симпатії арбітрів навряд чи варто розраховувати.
У п’ятницю ж, рано вранці, пройшла кваліфікація у штовхачів ядра. Юрій Білоног показав результат 20,16 метра і пройшов у фінал. Андрію Семенову на потрапляння до 12 найсильніших не вистачило всього одного сантиметра: з результатом 20,01 м він зайняв 13-е місце.
Юрій Єгошин у плаванні вільним стилем на 50 метрів фінішував з 31-м часом.
День 15 серпня взагалі видався дуже насиченим для одеських любителів спорту. Медалі розіграли штовхачі ядра. Кваліфікаційні старти пройшли у метальниць диска (Катерина Карсак) та бігунок на 3 тисячі метрів з перешкодами (Валентина Горпинич). Вийшов на позицію олімпійський чемпіон зі стендової стрільби Микола Мільчев. На жаль, у сьогоднішній газеті ми не можемо повідомити читачам остаточні результати сьомого дня Олімпіади. Будемо сподіватися, що він складеться для українських спортсменів щасливо. До зустрічі у вівторок.
Анатолій КОРІН.
Пам’ять жива
18 серпня виповнюється рік, як пішла від нас чудова людина — заслужений тренер України та Росії, багаторічний гравець і тренер «Чорноморця» В. Є. Прокопенко.
У понеділок на 2-му християнському кладовищі відбудеться відкриття пам’ятника на могилі Віктора Євгеновича. Початок церемонії о 12.00.
Март СЕРГЕЄВ.











