1 липня «Вечірня Одеса» святкувала 35-річчя. Серед гостей були керівники реабілітаційного центру для дітей-інвалідів, що знаходиться на вул. Гайдара, І. В. Галіна та М. К. Ігоніна. У Марини Костянтинівни нещодавно сталася така радісна подія в особистому житті, що, будучи не в змозі розповісти про неї (заважали сльози, що підступали), вона просто дала прочитати два листи. Право, коментарі не потрібні. Слід лише додати, що днями Марина Костянтинівна Ігоніна відзначила свій ювілей. З чим і вітає її «Вечірня Одеса».
«Шановний пане мер м. Чіріє!
Звернутися до вас з листом мене спонукало почуття величезної вдячності, що переповнює мене в цю хвилину. Я пишу вам з іншої країни, з міста Одеси в Україні, яке знаходиться за 3 тисячі км від Чіріє.
Річ у тім, що у мене невелика, але інтернаціональна сім’я. Моя дочка Юлія народилася в Росії, я — українка, мій чоловік — громадянин Німеччини, а зять — італієць, мешканець вашого міста. 17.12.2007 р. у мене народився онук, Nicolas, у вашому пологовому будинку.
У цьому начебто нічого дивного немає. Однак я хочу поділитися своїми враженнями і з мешканцями вашої країни, і з моїми співгромадянами. Я за професією лікар, близько 15 років займала керівні посади в системі охорони здоров’я, в тому числі на рівні міста та області. Сьогодні я є директором інституту, що займається проблемами дітей-інвалідів, і знаю досконало всі наші больові точки системи охорони здоров’я зсередини. Тим не менш, коли моя дочка завагітніла і їй настав час народжувати, я була схильна до того, що пологи повинні пройти тут, в моїй країні, в моєму місті, тим більше, що головні лікарі багатьох лікарень мене дуже добре знають, а керівник кращої з них — моя добра приятелька. Однак рішення дочки народжувати в Італії було непохитним. Тепер я переконалася, що вона була права на 100%.
Річ не в тому, що ми не заплатили ні цента ні за її перебування в госпіталі, ні за сам процес допомоги при пологах, тоді як у нашій країні потрібно за все це платити на знак подяки медикам (з урахуванням їхньої маленької зарплати), хоча Конституція України гарантує безкоштовну медичну допомогу. Річ у людському факторі — а це ні за яку валюту не купиш. Мене здивував не стільки професіоналізм вашого медичного персоналу в госпіталі, скільки доброзичливість і людяність, чого так бракує в нашому суспільстві.
Я була зворушена до сліз, коли лікар, вийшовши з пологової зали, обійняла мене як рідну людину, привітала, схопила в оберемок і повела дивитися онука через 10 хвилин після його народження. Сама обстановка пологової зали, наближена до домашньої, тиха музика, м’яке приглушене світло, велика ванна, можливість народжувати, як тобі хочеться і де тобі зручно, а також тихий, ласкавий голос акушерки — все сприяло тому, щоб жінка, яка народжувала в 30 років першу дитину (моя дочка), змогла це зробити як за підручником для студентів: 4200 дитина — і жодних ускладнень у мами.
Але коли через місяць моя дочка отримала чудовий букет тюльпанів, книгу для сина з привітанням від вас, пане мер, з нагоди народження дитини, це був кульмінаційний момент, що підштовхнув мене написати цей лист. Прийміть, будь ласка, мій низький уклін і слова найщирішої вдячності на адресу медичного персоналу вашого госпіталю, вам особисто, з побажанням процвітання вашому місту, вашій країні, вашим громадянам.
А зі свого боку, враховуючи, що я часта гостя на телебаченні, постараюся розповісти моїм співгромадянам, у кого потрібно вчитися доброзичливості та людяності. Дуже сподіваюся, що мій онук Ніколас буде гідним громадянином тієї країни, де він народився.
З глибокою повагою, директор інституту ім. Януша Корчака, лікар, мама, бабуся, і просто щаслива (багато в чому завдяки вам) людина.
А ось отримана Мариною Костянтинівною відповідь:
«Шановна доктор Ігоніна!
Я отримав ваш лист, прочитав його з великим задоволенням і радий, що ваша дочка оточена в нашому місті увагою та гостинністю.
Вітаю вас з народженням онука і щиро дякую за слова високої оцінки допомоги, наданої нашим медзакладом, а також роботи місцевої структури охорони здоров’я. Це мене особливо зворушило, бо це є значним визнанням нашої щоденної роботи як міської адміністрації. Будучи впевненим у тому, що ваша висока оцінка та визнання стане стимулом для нашої територіальної громади, яка іноді недооцінює надані послуги, прошу вашої згоди донести зміст вашого листа до керівництва лікарні і, якщо на те буде ваша згода, опублікувати його в пресі.
Сподіваюся бачити вас у гостях у нашому місті.
З найкращими побажаннями
Ф. БРІЗІО.
Мер міста Чіріє».











