Конфлікт у престижній школі
Спеціалізована (з поглибленим вивченням англійської мови) 35-та школа, що на пр. Гагаріна, відома як один із найкращих навчальних закладів міста. Директор її І. А. Харченко майже півстоліття віддала освіті і майже половину з цих років обіймала високі керівні посади — була, наприклад, завідуючою міськВНО. Завжди для неї робота стояла на першому місці (і нагород — не злічити). Сьогодні Інна Анатоліївна сумно посміхається: «Перша догана за вчительське життя…» Разом із директором отримали по догані в результаті перевірки комісій з рай-, міськ- та облуправління (за скаргою батьків) два завуча та вчитель.
Заява Сашиної мами починається так: «27 листопада 2007 року вчитель 3-В класу О. Ю. Смирнова на уроці російської мови в присутності дітей вдарила мого сина по пальцях руки лінійкою, що призвело до забою середнього пальця. Дитина заплакала, а вчителька виставила його до дошки і, закликаючи однокласників посміятися, сказала, що у нього, мабуть, почався «горщиковий період». Хлопчика не відвели до медпункту, не надали своєчасну допомогу, не повідомили батьків…»
Вчителька представляє ситуацію дещо інакше: «Цього взагалі не було! Саша поводився на уроці дуже неспокійно, крутився, розмовляв, заважав учням, що сиділи поруч. Я зробила хлопчикові кілька зауважень, він їх проігнорував. Створювалося враження, що учень мене не чує. Після оклику сусідки по парті: «Саша, не заважай!» — я спробувала через свій стіл і стіл хлопчика дотягнутися маленькою лінійкою до нього, щоб відволікти від розмови з сусідом ззаду (якому він теж заважав). Я постукала лінійкою по парті і під час повороту Саші торкнулася ненавмисно раніше болючого пальчика, після чого, зі слів хлопчика, йому стало боляче. Я попросила Сашу підійти до мене (до дошки). Він показав мені чорну цяточку і сказав, що пальчик болить уже три-чотири роки. Я співчутливо сказала йому, що нічого про це не знала, випадково торкнулася його хворого пальчика, вибачилася в присутності всього класу, обійняла і приголубила, поцілувавши при цьому його пальчик…»
«Ні за яких обставин вчитель не має права піднімати руку на учня!» — пише мати Саші в різні інстанції. Вона абсолютно права. І вчителька ніби розуміє це. І навіть робить спроби загладити провину. Вчителька кілька разів зустрічалася з матір’ю учня, сторони начебто досягли взаєморозуміння.
Але! Ольга Юріївна раптом пересадила невисокого на зріст Сашу з першої парти на останню зі словами, як запевняє батьківка, «Геть з очей моїх геть!» Напевно, це було помилкою. Коли виникає конфлікт між учителем і учнем, батьки з пристрастю починають стежити за їхніми стосунками, що не можна скидати з рахунків. Мама вважає, що «висилка» на далеку парту — це помста, вчителька — що вірний крок у цій ситуації: хлопчик заважав займатися іншим учням. Ольга Юріївна показала мені, куди саме вона пересадила Сашу: так, на останню парту, але висунувши її в міжряддя так, що дошку він бачив нітрохи не гірше, ніж зі свого попереднього місця. Мама, однак, вказала вчительці, що «при поганій поведінці є інші заходи покарання — наприклад, запис у щоденнику». Ні б застереглася вчителька, а вона взялася фіксувати провини несидючого хлопчиська. «Протягом наступних двох тижнів Ольга Юріївна заповнювала всі графи щоденника червоною ручкою, через численні зауваження не залишалося місця навіть для оцінок», — пише мати.
«А ви бачили цей щоденник?» — зі сльозами на очах запитала мене Ольга Юріївна. Бачила, він лежить у директора школи. Зім’ятий, брудний, схожий на ганчірку. Відразу ясно, що учень — не подарунок. Але для того й вивчають майбутні вчителі в вузах педагогіку та психологію, щоб пізніше застосовувати знання на практиці. Простіше кажучи, вчитель за посадою зобов’язаний знайти ключик до кожного свого вихованця. Зрозуміло, що сьогодні дуже складно працювати в школі, однак у початкових класах діти ще — як пластилін. Треба було просто уявити, як тому непутящому Санькові щодня нести мамі червоний від чорнила вчителя (чи його гніву?) щоденник, як мамі в нього дивитися…
І ось яке враження склалося у батьків: «Вчителька накалила обстановку в класі до такої міри, що діти стали всіляко знущатися з дитини». Сашина мама навіть запевняє, що «Ольга Юріївна просила інших батьків написати доповідні про погану поведінку хлопчика, щоб виключити його з класу». Вчителька це заперечує.
Конфлікт тривав місяць, у нього втягувалися інші батьки, а найстрашніше — діти. Повинні були побачити це і завучі, і директор…
Перед Новим роком до директора надійшла заява від шести-семи мам — вже «розширена»: пред’являлися претензії, в основному, в галузі взаємин між учителем і учнями («ображає», «ставить в кут», «влаштовує судилища біля дошки», «сіє ворожнечу між дітьми» тощо).
«На жаль, у класі є учні з розсіяною увагою та зниженим сприйняттям матеріалу. Саме їхні батьки написали заяву, що порочить мене. Але моєї ж провини в тому, що у них важкі діти, немає!» — пояснює ситуацію вчителька.
Висловили батьки зауваження і щодо навчального процесу: «навчальний матеріал викладається безсистемно», «зміст його не відповідає шкільній програмі», «після пояснення на уроках доводиться вдома все роз’яснювати знову», «контрольні роботи переписувалися», «робочі зошити не перевірялися», «уроки праці, малювання та музики не проводилися, періодично замінювалися, наприклад, математикою…»
Тут О. Ю. Смирнова теж не згодна: «Про мій професіоналізм у галузі викладання можуть судити тільки фахівці, а не батьки учнів». А в простій нашій розмові Ольга Юріївна запитала: «Скажіть, що вчителю легше провести — малювання чи математику?» Задумаєшся: вчителька справді хотіла як краще. Хоча, звичайно, шкільну програму слід виконувати. Хоча б через те, щоб не нашкодити здоров’ю учнів, вони нині слабенькі.
Перевіряла О. Ю. Смирнову спочатку «своя» шкільна комісія — вчителі початкових класів. Побували на уроках української мови, російської, читання, математики, праці. Висновки: теми діти знають, матеріалом володіють, активні, уважні. Недоліки є: завищені та занижені оцінки, пропущені помилки, неперевірені зошити. Як висловилася одна з колег, «робоча дрібниця». До речі, коли шкільний психолог поставила третьокласникам запитання, який урок у них улюблений, то з 24 тих, хто відповів, 20… назвали математику.
Після цього в 3-В були перевірки з районного відділу, міськ- та облуправління. На останній з них, 29 лютого, О. Ю. Смирнова викликала «швидку», скаржачись на серце. Майже чотири місяці складних розглядів, звичайно, нікому не підуть на користь: рази три за цей час вчителька була на «лікарняному».
Батьки розуміють, що від конфлікту в першу чергу страждають діти, але прийти до згоди не можуть. Більше половини класу виступають на захист Ольги Юріївни. Свідчення тому — телеграма в одну правозахисну організацію, відправлена 7 березня ввечері (і свято не в свято): «Вимагаємо залишити вчителя!»
Взагалі-то і «скаржники» у своєму листі до редакції віддають належне 35-й: «Діти не хочуть переходити в інші школи та класи…» Але при цьому: «Вимагаємо дати нам іншого викладача, який буде любити наших дітей і добре їх вчити». Отже, перша вимога — любити…
Останній раз я розмовляла з головними «скаржниками» Н. І. Стояновою та О. В. Біленькою в середу, 12 березня: «Є люди, які не вміють любити, — сказали жінки, — вони люблять тільки себе, а таким не можна працювати з дітьми». Сашина мама заявила, що і після всіх розглядів вчителька знущається з її сина. «Як саме?» — уточнила я. «При дітях повторює, що все зло від нього, що Бог його покарає, — відповіла Наталія Іванівна. — А син плаче і не хоче йти до школи».
«На сьогодні у мене немає підстав звільняти вчителя, — каже директор І. А. Харченко, — а стягнення, як того вимагали батьки в першій заяві, О. Ю. Смирновій винесено». Тої ж думки заступник начальника обласного управління освіти В. С. Шупарський: «Виговор — досить серйозне покарання для вчителя».
«Виною всьому — відсутність контролю з боку адміністрації, — вважає начальник міськуправління освіти Н. В. Савельєва. — За неправильні дії вчителя понесли відповідальність два завуча і директор. Нехай усім буде наука».
…А Саша плаче.
Тетяна НЕПОМНЯЩА.