як справи у «Людей справи»?

«Наші швачки — найкращі»

Так, не без гордості, заявляє директор Одеського професійного ліцею технологій та дизайну одягу Наталія Шапошнікова, лауреат конкурсу «Вечірньої Одеси» «Люди справи». Підстав для такого твердження більш ніж достатньо. Тільки за останні два місяці вихованки ліцею здобули стільки перемог у різноманітних конкурсах та фестивалях, що можна було б відкривати музейну кімнату для грамот, кубків, нагород та подарунків.

У кабінеті директора ліцею на видному місці на підставці велика медаль — за перше місце у конкурсі серед численних навчальних закладів України. Наприкінці березня відбулася виставка передових педагогічних технологій, на якій Одеський ліцей був визнаний найкращим. Тут успішно застосовується програма САПР «Gulivi», що дозволяє вести комп’ютерне моделювання та конструювання одягу. Навчальний заклад крокує в ногу з часом.
Нещодавно у виставковому комплексі морвокзалу проходив міжнародний фестиваль моди «Пори року». У номінації «Найкращий національний костюм» Гран-прі здобула робота швачок з Одеського професійного ліцею технологій та дизайну одягу. Переможцю вручили путівку до Туреччини.
У квітні в цьому навчальному закладі пройшов конкурс, в якому змагалися у майстерності швачки всіх професійно-технічних навчальних закладів Одещини. Перше місце в ньому посіла третьокурсниця Одеського ліцею Юлія Приходько. На другому місці опинилася Наталія Чорних з Балтського профтехучилища, а на третьому — Світлана Шибцова з Березівського ВПУ. Майстер виробничого навчання Світлана Федорівна Азарова не сумнівалася в перемозі своєї вихованки, адже у Юлечки, за її словами, «золоті руки, талант до шиття, Богом даний».
Подія всіх подій — участь юних одеситок у VIII Міжнародному фестивалі національних костюмів, який у середині квітня проходив у Москві. Україну представляв лише один навчальний заклад — Одеський ліцей технологій та дизайну одягу, який для участі у фестивалі привіз дві колекції виробів — «Ніч на Івана Купала» та «Вінок України». Конкурс проходив у будівлі уряду Москви, 126 колекцій демонстрували учасниці з більш ніж 60 країн світу. Призових місць українським швачкам не дісталося, але їхні 9 виробів з колекції «Вінок України» були відібрані для участі у гала-концерті, де демонструвалося всього 20 колекцій. Потрібно було бачити захоплену реакцію залу, коли на подіумі з’являлися моделі у вечірніх сукнях «Ромашка», «Соняшник», «Калина», «Волошка», «Колосок», пошитих юними одеситками з використанням національних традицій, оздоблених ручною вишивкою.
Сьогодні майстерністю вишивки в ліцеї опановують 15 вишивальниць. Нещодавно вони завершили монументальну роботу — колекцію портретів 15 українських гетьманів, найвідоміших діячів, які зробили величезний внесок у створення української держави. Консультували швачок історики Одеського національного університету ім. І. Мечникова. Вишиті портрети — справжні витвори мистецтва. Тепер Наталія Шапошнікова думає над тим, як організувати виставку колекції, щоб якомога більше людей ознайомилися з творінням рук її вихованок.
Тетяна ЖАКОВА.
На знімку: моделі з колекції «Вінок України».

з нашої пошти

Герої — живі та безсмертні

Які чудові стоять дні! Сонце. Птахи співають. Все цвіте. На душі так радісно. Здається, яке ж безтурботне це студентське життя. Молодість. Кохання…
От і їм так здавалося. У їх шістнадцять. Вони закінчували школи, вступали до вишів, бігли на побачення, поспішали жити. Вони мріяли стати вчителями, лікарями, акторами. А стали бійцями. Ще зовсім юні. Війна вмить зробила з недосвідчених хлопчаків справжніх чоловіків. М’язи зміцніли, хода стала впевненішою, рука твердішою. І лише вогник у серці продовжував горіти, і очі світилися.
Безстрашні хлопчаки та сміливі дівчата, сильні духом, загартовані сталлю, билися на полях боїв. До останньої краплі крові, до останнього подиху, до кінця. Перемогти або померти, але не здаватися. І вони перемогли!
«Того дня йшов сніг. Вночі пролився дощ. Вранці все навколо затягнуло туманом. А вдень визирнуло сонце. І над оперним театром майорів уже наш прапор», — згадує Яків Андрійович Савченко…
Яків Андрійович виховувався у дитбудинку. У ті далекі 40-ві роки він закінчив 8 класів, вступив до Київського театрального училища. Але війна зробила його бійцем винищувального батальйону. Трохи згодом потрапив до батальйону «смертників». Після війни їх залишилося всього 13 осіб. А до сьогодні дожив лише він, Яків Андрійович. У складі 248-ї дивізії брав участь у визволенні Молдови, Варшави, штурмував Берлін. Під час взяття бункера, в якому перебував Гітлер, Яків Савченко був важко поранений — розривна куля влучила в ногу та руку. Після його відправили додому…
Одеса визволена! Перевели дух, і далі — визволяти світ від фашистського ярма. «Важкі були часи. Німець відступає, але спалює за собою все: людей, заводи, цілі села. Багато пережив наш народ», — розповідали нам Володимир Олександрович та його дружина Ніна Олексіївна.
Володимир Олександрович Мушников — Герой Радянського Союзу, учасник Параду Перемоги. У перші роки війни працював на заводі. Там само навчали молодь військовій справі, готували до захисту Вітчизни. Перше бойове хрещення отримав влітку 1942 року, коли фашисти наступали у південно-західному напрямку. «Але настав переломний 43-й рік, і «катюша» погнала загарбників з наших земель», — згадує Володимир Олександрович.
Ніні Олексіївні було 15, коли почалася війна. Вона закінчила школу, вступила до педучилища «на вчителя» початкових класів. Після їй дали направлення до педінституту. Але доля покликала до Ленінградського гірничого інституту. Пізніше Ніна Олексіївна зустріла свого майбутнього чоловіка. Війна відібрала у них усе. І вони почали з нуля. Сьогодні у них вже 3 правнуки!..
…Війна закінчена! Ура! Вони так поспішають додому. А тут — нічого. Ні дому, ні рідних, ні друзів. І голод 1947-го. І знову вони піднімають країну з руїн, відновлюють заводи, фабрики, школи, виші. Працювали по 16 годин на добу. І вони зробили це! Тепер ми спимо спокійно, живемо у вільній країні, насолоджуємося молодістю. Молодістю, яку вони віддали за нас війні.
Факультет міжнародної економіки ОДЕУ проводив зустрічі з цими великими людьми. Ці зустрічі духовно збагачують нас, ми дізнаємося історію з вуст її творців, проникаємося їхнім патріотизмом.
Милі наші, дорогі та улюблені ветерани! Все студентство висловлює вам свою глибоку вдячність за ваш найвеличніший подвиг. Ви — наші герої! Ми бажаємо вам міцного здоров’я, довгих років життя, любові, успіхів та радості.
Я звертаюся до всіх! Згадуйте про цей подвиг не тільки в День Перемоги, а щодня.
Ольга БЕЗУШЕНКО.
Студентка ФМЕ ОДЕУ.

бізнес-освіта

MBA: міфи та реальність

Master of Business Administration (MBA) — найвища сходинка бізнес-освіти. Вона відкриває двері до осягнення таємниць менеджменту, управління фінансами та матеріальними потоками, мотивації працівників, що є фундаментом для створення успішного комерційного підприємства.
От тільки чи всі «гори» в бізнесі можна звернути, маючи в кишені диплом MBA? Як правильно застосовувати на практиці отримані знання? Від яких міфів, що супроводжують цю форму освіти, слід відхреститися раз і назавжди?
На ці та інші питання шукали відповіді учасники бізнес-форуму «Критерії професіоналізму управлінського персоналу», організованого Центром бізнес-освіти Одеського державного економічного університету.
— МІФ ПЕРШИЙ: навчання за програмою MBA допоможе стати підприємцем, — каже керівник Центру бізнес-освіти ОДЕУ Тетяна Пасічник. — Це далеко не так. Якщо у людини немає схильності до підприємницької діяльності, то жодні курси та програми, навіть най «просунутіші», не допоможуть їй стати успішним бізнесменом. А от підприємцю зі стажем навчання за програмою MBA дозволить дізнатися багато нового про ту справу, якою він займається.
Другий міф: нібито власникові диплома магістра бізнес-адміністрування роботодавець повинен платити набагато вищу зарплату. Насправді прямої залежності тут немає. Навіть в оголошеннях про найм на роботу — у переліку вимог до потенційного працівника — дуже рідко можна побачити «наявність диплома MBA». А за знання з бізнес-адміністрування будь-який роботодавець почне доплачувати співробітнику компанії тільки тоді, коли вони допоможуть усьому підприємству досягти нових вершин підприємницького успіху.
У роботодавців — свої страхи та міфи. Головний з них: найманий працівник, пройшовши оплачене компанією навчання за програмою MBA, після отримання диплома втече до іншої фірми. Або ще гірше — до конкурентів. Як із цим «злом» боротися?
— Вирішальне значення мають корпоративна мотивація та перспективи кар’єрного зростання в компанії, — продовжує Тетяна Пасічник. — Найманий працівник, який відчуває зацікавленість роботодавця у його професійних якостях, навряд чи, після отримання диплома MBA, покине компанію, оскільки отримані знання відкриють йому нові можливості кар’єрного зростання. У нашій практиці вже був приклад, коли людина починала навчання за програмою MBA, оплачуючи її власним коштом, а потім за неї стало платити рідне підприємство.
ЯК ЖЕ СТАТИ МАГІСТРОМ бізнес-адміністрування? У ході дискусії, що розгорнулася серед учасників бізнес-форуму «Критерії професіоналізму управлінського персоналу», було названо кілька критеріїв якісної освіти.
По-перше, вчитися треба тільки в сертифікованих навчальних закладах, що мають міжнародну акредитацію. В Одесі таких два. Один з них — Центр бізнес-освіти ОДЕУ, що представляє програму MBA спільно з Національним університетом науки, технології та менеджменту (Париж, Франція). За бажання можна отримати одразу два дипломи магістра: український та французький.
Другий важливий момент: якість навчання. У Центрі бізнес-освіти ОДЕУ дисципліни читають викладачі зі згаданого вище французького університету, а також з Університету МакГілл (Монреаль, Канада), Варшавської школи економіки, Університету Вармії та Мазурії (Польща), Університету Міннесоти (США) та Університету Нортвестерн (Чикаго, США).
І третій критерій: наявність серед викладачів практиків, які знають, яким чином теоретичні знання вкласти у прокрустове ложе підприємницької діяльності «по-українськи». Адже можна провчитися два роки, отримати жаданий диплом MBA, а потім «успішно» переконатися в тому, що твої нові знання абсолютно марні в оточуючих тебе реаліях. Розуміючи це, Центр бізнес-освіти ОДЕУ знайшов оригінальний вихід у залученні до викладання фахівців провідних польських бізнес-шкіл. На думку аналітиків, останнім часом економіка України старанно повторює багато кроків Польщі, відстаючи в розвитку на п’ять-сім років. Тому досвід сусідів — як позитивний, так і негативний — є безцінним для майбутніх керівників українських підприємств та компаній, яким диплом MBA допоможе краще орієнтуватися в хащах транснаціональних економічних процесів.
Олег СУСЛОВ.

наука і суспільство

Врятувати планету та людство

Міжнародна науково-практична конференція «Творчий та гармонійний розвиток особистості в сучасному світі» відбулася наприкінці травня у санаторії ім. Горького.
Організатор форуму, присвяченого проблемам сучасної науки та моральних цінностей, — Одеська громадська організація «Народний інститут людини», яка за двадцять років своєї діяльності накопичила величезний досвід фізичного та духовного оздоровлення.
— Сучасні комп’ютерні та хімічні технології, мікроелектроніка та інші досягнення науки зробили можливим оперативно отримувати інформацію з будь-якої точки земної кулі, вдосконалили наш побут, але разом з тим катастрофічно погіршується екологія, збільшується кількість емоційних розладів, насильство в сім’ї перевищило всі допустимі межі, наркоманія, злочинність, тероризм захльостують весь світ, — каже директор народного інституту людини Василь Денисов. — Незважаючи на матеріальні можливості, люди почуваються пригніченими, незахищеними, а головне — нелюбимими. Вони втомилися жити в недосконалому суспільстві і готові до нового світорозуміння.
Все частіше українці ставлять запитання: «Чому ми бідні в такій багатій і красивій краї?», «Як жити далі?» і т. д. Відповіді на них намагалися дати у своїх доповідях, виступах учасники нашої конференції — провідні вчені з Росії, Білорусі, Казахстану, України. Серед них доктори наук, письменники В. Тихоплав,
Т. Тихоплав, психологи А. Некрасов та Г. Субботін, Н. Прилєпкін, академіки РАЕН
А. Петров та І. Васильєв, доктор філософських наук С. Секундант, письменник В. Мегре та ін. Вони впевнені, що планету та людство можуть врятувати тільки духовно мислячі люди, що живуть за моральним законам, що невидимим мостом між людиною, природою та суспільством є моральні цінності.
Валентина ЧЕРЕВИЧЕНКО.

конкурс

Капітал не має меж

Нещодавно в Будинку вчених відбулося нагородження переможців конкурсу «Бізнес-план-2006», який проводить українсько-баварський менеджмент-тренінг-центр.
Протягом року тренери з Німеччини навчали одеських конкурсантів грамотному написанню бізнес-планів, проводячи тренінги, семінари. Учасником конкурсу міг стати будь-хто: професор, студент, підприємець, топ-менеджер, — загалом, усі, хто має цікаві ділові пропозиції та бажання відкрити нову справу або вдосконалити існуюче виробництво. Зрештою, це сприяє створенню нових робочих місць та залученню інвестицій до Одеси.
«Капітал не має меж» — такою була тема цьогорічного семінару. У ньому взяли участь 15 осіб. Компетентні експерти з Німеччини вивчили ідеї, які запропонували учасники конкурсу. Нагород удостоїлися троє. Вручали їх почесний президент німецько-українського економічного клубу, менеджер проекту Карл Вальтер та експерт з Мюнхена Гюнтер Пребстер. Перше місце та премію в розмірі 5 тисяч євро отримала студентка четвертого курсу інституту бізнесу та економіки, інформаційних технологій Одеського політехнічного університету Ксенія Рибнікова. Свій бізнес-план вона написала про розвиток гранітного кар’єру під Первомайськом, який постачатиме щебінь для будівництва. Майбутній менеджер зовнішньоекономічної діяльності повідомила, що її бізнес-план вже, власне, почав реалізовуватися. Друге місце та премію в 2,5 тисячі євро має Олена Карамыш, керівник фірми «Індиго», яка свій бізнес-план розробляла щодо вдосконалення виробництва жалюзі. Третє місце посіла студентка економічного університету Анастасія Жілка і отримала грошовий приз у розмірі 1,5 тисячі євро. Її бізнес-план стосувався відкриття розважального центру.
Цього року заявки на участь у конкурсі бізнес-планів подали 27 осіб. Наступного року дізнаємося імена переможців.
Тетяна ІЛЬЇНА.

резонанс

Про особистісно-орієнтоване навчання

15 травня 2007 року на семінарі з методики навчання фізики ми зі студентами IV курсу інституту фізики та математики педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського обговорювали статтю проф. Г. Б. Редька, опубліковану у Вашій газеті 8.05.2007 р.
Г. Б. Редько багато років працював у нашому університеті, завідував нашою кафедрою. Нам були небезцікаві його думки про особистісно-орієнтоване навчання. Студенти говорили в основному про проблему оцінки знань і були одностайні в тому, що знання не підвладні будь-якому числу, а якщо вже говориш про числа, то їм більше імпонує п’ятибальна система. Відразу після читання статті студенти з гумором поставилися до того, що автору подобається система заучування текстів диктантів, яка існує у Швеції. Після того, як я розповіла їм про те, заради чого взагалі існують диктанти і як навчають дітей у Нідерландах, студенти погодилися з тим, що це незвично, але дуже корисно, і запропонували використовувати подібні методичні знахідки і у розв’язанні задач з фізики.
Ми всі були одностайні в тому, що виконати програму з фізики для 12-річної школи з великою кількістю демонстраційних дослідів та лабораторних робіт абсолютно неможливо через відсутність фінансування та недбале ставлення держави до освіти. Бояться студенти того, що ідеї, висловлені автором статті, на жаль, можуть залишитися тільки на папері у вигляді добрих побажань. Буде дуже прикро. І пишу я Вам цього листа з надією, що ідеї особистісно-орієнтованого навчання, демократизації навчально-виховного процесу, необхідності фінансування шкіл не за залишковим принципом, підготовки вчителя-творця, а не виконавця, стануть надбанням усіх, хто так чи інакше пов’язаний зі школою, з дидактикою, вихованням та розвитком дітей.
Г. Н. ТОЛПЕКІНА.
Викладач методики навчання фізики.

нове у шкільних порядках

ПІДПИСАНО НАКАЗ про заборону користуватися в школі мобільними телефонами

Міністр освіти і науки України Станіслав Ніколаєнко оприлюднив наказ про заборону, починаючи з 1 вересня, тобто з початку нового навчального року, користуватися мобільними телефонами в середніх загальноосвітніх школах та професійно-технічних училищах під час проведення занять. Чому і навіщо? На ці питання відповідає міністр.
— Чому виникла ідея заборонити користуватися мобільними телефонами в школах?
— Перш за все зазначу, що інформатизація суспільства та поширення новітніх технологій мають великий вплив на навчальний процес. Сьогодні в Україні мільйони людей користуються мобільними телефонами, серед них студенти та школярі. Спілкуючись з педагогами, батьками, учнями, бачимо, що використання мобільних телефонів підлітками — це як позитивне, так і негативне явище.
По-перше, наявність телефону дає можливість вчасно повідомити батька або матір про те, що у дитини закінчилися уроки. Але уявіть ситуацію: йде урок, у класі сидить 30 учнів, і через кожну хвилину дзвонить мобільний у одного чи іншого з них. Чи можна в таких умовах проводити повноцінний навчальний процес?
По-друге, під час написання самостійних, контрольних робіт у студентів та учнів часто виникає ідея використовувати мобільний телефон як джерело списування.
По-третє, ще не досліджений до кінця вплив мобільних телефонів на здоров’я дитини. За даними іноземних вчених — російських, американських, — вплив мобільних телефонів на організм дитини суттєвий. Я, наприклад, читав дослідження, де йдеться про те, що перебування мобільного телефону на відстані одного сантиметра від голови призводить до підвищення температури кори головного мозку на 4 градуси. Тобто, бачимо шкідливий вплив на організм дитини.
До цих факторів додається ще одна проблема — більшість школярів користується телефонами з відеокамерами та пристроями доступу до мережі Інтернет. Ці телефони перетворюються на засіб поширення юнаками та дівчатами сцен насильства. Такі сцени створюються штучно, щоб бути оригінальними, когось принизити або возвеличити себе. Вони знімаються на мобільний телефон, розміщуються на сайтах в Інтернеті, демонструються ровесникам. Поява таких тенденцій у учнівському середовищі викликає занепокоєння.
Проблеми використання мобільних телефонів у навчальному процесі були нещодавно підняті на спільному засіданні колегій Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. У спільному рішенні засідання колегії записано, що Міністерство освіти і науки України спільно з Академією педагогічних наук та громадськістю внесе пропозицію щодо обмеження використання мобільних телефонів під час навчального процесу.
— Як вирішується ця проблема в інших країнах?
— Ми направили звернення до наших посольств і вже отримали різні варіанти вирішення цієї проблеми. Наприклад, Міністерство освіти і релігій Греції у грудні 2006 року видало розпорядження про обмеження використання в навчальних приміщеннях мобільних телефонів. У деяких європейських країнах введено обмеження на використання мобільних телефонів зі спеціальними знімальними пристроями (вбудованими фото- та відеокамерами). В інших країнах взагалі заборонили приносити їх до школи. Там телефон здається на вході до навчального закладу до спеціальних пунктів зберігання.
— Які шляхи вирішення цієї проблеми в Україні?
— Я попросив Київську державну адміністрацію, міське управління освіти підготувати свій проект вирішення цієї проблеми. Для цього були зібрані директори шкіл, провідні педагоги, представники батьківських комітетів. Вони пропонували під час проведення уроків суворо заборонити використання мобільних телефонів. Якщо ж ця заборона буде порушена, вчитель має право вилучити телефон і повернути його батькам учня. Під час перерви та в позаурочний час використання телефонів не забороняється.
Тобто, ми будемо робити все, щоб навчально-виховний процес не був зірваний і не завдавалась шкода здоров’ю дітей. Якщо ж учневі необхідно зв’язатися з кимсь по телефону, то він повинен робити це під час перерви.
— Мобільні телефони дуже часто є джерелом соціальної напруги в учнівському середовищі. Не поодинокі випадки крадіжок мобільних телефонів. Які можливі шляхи вирішення цієї проблеми?
— Ми плануємо поступово обмежити використання телефонів з відеокамерами. Тому що наявність камери — певний стимул для створення штучних сцен насильства, жорстокості, образ та приниження в учнівському середовищі, що негативно впливає на навчальний процес. Тобто, якщо учні і користуються телефоном, то виключно як засобом зв’язку, а для цього достатньо телефонів найпростіших моделей.
— Чи можливе введення нових правил користування мобільними телефонами після нового навчального року?
— Нам необхідно отримати висновки медиків, психологів, педагогів про те, наскільки руйнівний характер впливу мобільного телефону на здоров’я дитини.
Якщо негативний вплив буде встановлено, ми будемо наполягати на обмеженні використання мобільних телефонів неповнолітніми. Але поки таких офіційних даних у нас немає, тому ми не можемо обмежити права людини.
Відповідно до Закону «Про освіту» буде обмежено використання мобільних телефонів під час навчального процесу, тобто під час уроків та виховних годин. А під час перерв користуватися мобільними телефонами не забороняється.
Укрінформ.

Четверті — теж непогано

Минулого тижня в Донецьку завершилися триденні змагання з міні-футболу між командами центрів ресоціалізації наркозалежної молоді. Команда одеського «Оазису» посіла четверте місце.
Перше місце у полтавчан, у представників харківського центру ресоціалізації — друге, у кримчан — третє. У змаганнях брали участь вісім команд. Крім уже названих, ще — з Миколаєва, Донецька, Дніпропетровська, Бердянська. Змагання були організовані за ініціативою Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту.
Заняття спортом — один з аспектів програми, що допомагає молодим людям, які потрапили в залежність від наркотичного дурману, знову знайти себе, відчути смак до нормального, здорового життя.
Марія ЖУКОВА.