Подарунок фронтовички правнукам
Живе у м. Одесі учасниця Великої Вітчизняної війни Е. Р. Рибалко. Зовсім юною потрапила Єлизавета в червні 1941 року спочатку до партизанського загону, а потім медичною сестрою у складі стрілецької дивізії. Поранених витягувала з поля бою, кров свою їм віддавала. Повернулася з війни інвалідом першої групи. І прожила яскраве, красиве життя.
Втім, чому «прожила»? Єлизаветі Романівні зараз за 80, але й досі вона намагається залишатися в строю. Останній тому приклад. Цього року напередодні Дня Перемоги в Росії, у Москві, в міському окрузі Балашиха проводився 20-й зліт патріотичного руху «Юні карбишевці» РФ та країн СНД. Дмитро Михайлович Карбишев — генерал-лейтенант інженерних військ, який потрапив пораненим у полон до фашистів і загинув від їхніх рук страшною смертю — на морозі його перетворили на крижану статую. Згодом генералу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. На зліт зібралося 26 делегацій з Росії, Білорусі, Казахстану, України… З Одеси як почесного гостя запросили Е. Р. Рибалко. І вона вирушила на запрошення разом із чоловіком
І. Д. Паламарчуком.
Зустрічали гостей тепло. Програма зльоту була складена цікаво: відвідування музею Д. М. Карбишева, урочиста лінійка на площі Слави біля Вічного вогню, екскурсія на Поклонну гору, науково-патріотична конференція, концерт художньої самодіяльності, поїздка до Зоряного містечка та багато інших заходів.
«Ми повернулися, сповнені нових сил, які передаватимемо підростаючому поколінню», — написала до редакції «Вечірньої Одеси» Е. Р. Рибалко. Єлизаветі Романівні за її активну діяльність з патріотичного виховання молоді на зльоті вручили грамоти від голови міського округу Балашиха та від голови всеросійської ради ветеранів. Наша почесна гостя передала в дар музею ім. Д. М. Карбишева акордеон воєнних часів, який вірно служив у партизанському загоні «Олександрівський» м. Ростова-на-Дону. І ще — книги: «Історія одного життя», «Велика Перемога очима дітей, онуків, правнуків», «Збірник віршів моїх друзів» та інші (всього близько 350 примірників).
Остання з названих книга вийшла у 2007 році. Відкривається вона портретом Е. Р. Рибалко та її словами: «Незважаючи на свій поважний вік, я — оптиміст і все ще продовжую працювати для майбутнього покоління: пишу книги про події того часу…»
У «Білий парус» часто надходять твори юних авторів. Здебільшого вони сумного змісту. А Єлизавета Романівна наказує жити радісно! Ось один з її віршів з цього збірника.
Як умію, так і говорю:
Нам про радість сумувати не треба.
Є вона, ти тільки придивись.
Не за тридев’ять земель, а поруч,
Тому що радість — це життя!
Я блукаю нерідко до світанку,
Дивуюся зіркам і росі…
Зовсім я не народилася поетом,
Просто людиною — як і всі.
Але про те, що дороге мені з дитинства,
Про любов, про світлу зорю,
Я віршами, що йдуть із серця,
Як умію, так і говорю!
Єлизавета РИБАЛКО.
Підготувала
Лариса ПЕТРОВА.
проба пера
Борцям за свободу
Земля ще пам`ятає війни,
Криваві язики вогню,
Вітри печалі, смертні тіні
Загиблих у чесному бою,
Зруйновані навічно долі
І поколічені життя,
Коли до правди і любові
Ніхто не бачив вороття,
Коли шляхи всього народу
Перепліталися на війні:
Бо як імперію Свободи
Побудувати на брехні?
У протесті крилася вся сила,
Народних душ пройшло злиття,
Ця боротьба для нас розкрила
Сторінки світлого буття.
Борці завзяті, благородні
Потрапили в кривди океан,
Їх душі горді і вільні,
Як і тіла, зазнали ран.
Вони пірнали у скорботу,
Віддавши молоді серця,
Творили праведну роботу,
Якій не бачили кінця…
А зранку тихо…
У чистому полі
Тіла освячує роса.
О, Божа Мати, їхню волю
Ти вже забрала в небеса!
Борці великі! Ви заснули…
Вас пам’ятатимуть віки:
Для того, хто зганьбить минуле,
У майбутнє стерті всі шляхи.
Ганна ПУСТОШИНЦЕВА.
Десятикласниця
школи № 8.
Українська і російська — рука об руку
Особливе місце в житті кожної людини займає мова, якою вона спілкується, думає, читає, мова, яку вона знає з дитинства. У нашій країні такими мовами для більшості людей є російська та українська. Зрозуміло, якщо російська та українська є нашими рідними мовами, ми повинні знати їх достатньо добре, щоб уміти грамотно писати та викладати свої думки так само грамотно.
А грамотними нам допомагають стати вчителі філологічної кафедри ліцею «Приморський». Ця кафедра працює під чуйним керівництвом Тамари Миколаївни Михайліної, викладача української мови та літератури. Нещодавно в рамках місячника було проведено брейн-ринг серед третіх курсів з української мови, який організувала і вела Тамара Миколаївна. Всі хлопці показали відмінні результати, але справжніми знавцями української мови були визнані команди 3-А та 3-В.
Серед інших заходів місячника філологічної кафедри був вечір, присвячений 170-річчю з дня смерті О. С. Пушкіна, на якому виступали учні ліцею. Вечір проводила Валентина Михайлівна Проніна, вчителька російської мови. Літературні вечори, присвячені творчості поетів і письменників різних епох, підготували викладачі Н. П. Маркова, Н. П. Галькевич.
Мова — це місто, на побудову якого кожна людина, що жила на землі, принесла свій камінь. Нашими «каменями» були чудові стінгазети, присвячені літературі, як російській і українській, так і зарубіжній.
Свій внесок у розвиток кафедри та організацію заходів цього місячника зробили Т. Г. Таран, Л. І. Шеремет та Є. А. Рязанова.
В Україні гостро стоїть питання про російську та українську мови. Мені здається, це питання вирішиться, якщо ми візьмемо приклад з нашої кафедри, де російська та українська йдуть рука об руку. Все-таки ці дві мови належать до групи слов’янських мов, що і об’єднує їх. Наші педагоги вчать нас не тільки поважати і берегти нашу культурну спадщину — мову, а й просто бути гідними, культурними та інтелігентними людьми.
Р. РОМАНЮК.
Третьокурсник Приморського ліцею.
Білий парус «Оптиміста»
Я постійно читаю рубрику «Білий парус». А сьогодні вирішив написати. У моє життя теж увійшли білі вітрила. Річ у тім, що я ходжу на заняття з вітрильного спорту в одеський юнацький яхт-клуб «Trunsbunker sailing team» в Отраді. Але все по порядку.
Вперше на заняття я потрапив 24 лютого, якраз тоді, коли Одеса безпорадно лежала під снігом. Але негода не стала нам на заваді, і ми з мамою вирушили до яхт-клубу. Ми чекали зустрічі з морем — тепер крижаним і суворим. Але нас тепло зустрів тренер, і ми зігрілися. Через тиждень ми знову прийшли на заняття. Тепер уже під проливним дощем. Ми шкодували, що й сьогодні не зможемо вийти в море. Займалися теорією.
А потім почалося. Півгодинна розминка, вправи, необхідні для успішного управління яхтою, озброєння яхти, надійне закріплення всіх її частин, щоб не потрапити в халепу на воді. І перший вихід у море з Артуром Володимировичем (це мій тренер). А потім підняття яхти, роззброєння, вимивання яхти до білизни та фінальне шикування, на якому для кожного члена команди у тренера є своє слово, коротке, але містке.
Тренування не схожі одне на одне. То сильний вітер, то мінливий, то шторм, то штиль. Але в будь-яку погоду — ми на воді на яхті класу «Оптиміст» (для дітей від 7 років). Я керую яхтою, ловлю вітер вітрилом, йду лівим або правим галсом, роблю фордевінд або гоночний бейдевінд… І розумію, наскільки чоловічою справою я займаюся! Займаюся я лише два місяці, а вже зміг відчути, наскільки став дорослішим, відповідальнішим, витривалішим і сильнішим.
Я зацікавлений усе робити так, як показує тренер, щоб набрати найвищу швидкість. Колись сподіваюся і перемогти. Моя мрія — олімпійська медаль. Тепер вихідними мені не до комп’ютера і телевізора. Я виходжу в море. До речі, вже добре засмаг.
Шкода, що ми займаємося тільки по суботах і неділях. Цілий тиждень я з нетерпінням чекаю чергового заняття. До нас приходять і нові хлопці. Ми охоче приймаємо їх у свою команду. Тут немає чужих. Почуття командного духу в нас підтримує наш тренер. У мене з’явилося багато справжніх друзів. Приходьте до нас.
Віктор МЕЛЬНИК.
Четвертокласник ССШ № 35.
Посміхніться!
З ваших листів
Наша класна керівниця є взірцем педагогічної праці.
* * *
Моя подруга трохи культурно недорозвинена.
* * *
Бузок метався в повітрі в області мого нюху.
* * *
Весняні дні, розпустившись бузком, задзвонять скоро останніми дзвониками в школах.
* * *
На останньому заліку у мене з учителем відбулася прониклива в усі шари біології розмова.
* * *
Мій собака відрізняється від інших підвищеною вірністю, а внаслідок цього — підвищеною ревнивістю.
* * *
Ми вчотирьох вели жартівливу бесіду.
Шукаємо юних друзів природи минулих років!
Одеська обласна організація Українського товариства охорони природи спільно з обласним штабом громадського екологічного нагляду Фонду соціального захисту громадян розшукує ветеранів природоохоронного руху — колишніх керівників та членів шкільних загонів зеленого та блакитного патрулів, районних штабів юних друзів природи, районних філій обласного клубу юних любителів природи «Червоні маки» для відродження добрих традицій та активізації природоохоронної роботи серед підростаючого покоління.
Одеська обласна організація Українського товариства охорони природи 65059,
м. Одеса, вул. Малиновського, 15, тел. 666-103.
Президент Фонду соціального захисту громадян Гур’єва Олімпіада Віталіївна, 65059, м. Одеса, а/с 408, тел./факс (0482) 66-79-75. E-mail: olimpia-solidaridad@yandex.ua
Чужих дітей на дорозі не буває!
На початку цього навчального року в СШ № 4, що розташована на Адміральському проспекті, трапилася біда: п’ятикласниця потрапила під машину. Обійшлося, на щастя, все більш-менш благополучно, хоча дівчинці довелося деякий час провести в лікарні. І тоді вчителі та батьки (а тут працює сильна шкільна рада) серйозно замислилися, як дорогу до навчального закладу зробити для дітей безпечною.
Спочатку попросили, написавши офіційні листи до різних інстанцій, нанести «зебру» з обох боків школи. Обласна державтоінспекція швидко виконала прохання. Але дітлахи є дітлахи. Запізнюючись на урок, мчали учні найкоротшим шляхом від кінотеатру «Вимпел» до школи вранці та у зворотному напрямку ввечері. На їхньому шляху треба було поставити перешкоду! Знову звернулися батьки до влади. Міське транспортне управління винесло рішення про встановлення пішохідних огорож, а КП «СМЕП» швидко виконало замовлення. До травневих свят діти отримали подарунок. Хоча належно оцінили подарунок, звичайно, дорослі. Вони просять через газету передати, що дуже за нього вдячні.
Інна СМИРНОВА.
Від імені всіх батьків.
Дюжина іноземців
З двох запропонованих варіантів виберіть правильний (але обидва можуть бути вірними і обидва — невірними). За кількістю балів поставте собі оцінку.
1 АБІТУРІЄНТ —
А. випускник середньої школи (з грецької — той, хто збирається йти);
Б. той, хто вступає до ВНЗ.
2 БАЛ —
А. великий танцювальний вечір;
Б. одиниця, якою оцінюється ступінь або інтенсивність якогось явища.
3 ВАГАНТИ —
А. у середні віки в Західній Європі — мандрівні актори (втікачі монахи, недоучені студенти), виконавці пісень, учасники сатиричних вистав;
Б. баштові або великі кімнатні годинники з музикою.
4 ГЕНІЙ —
А. найвищий ступінь творчої обдарованості; людина, що володіє великим талантом;
Б. у давньоримській міфології — дух-покровитель, що супроводжує людину по життю, а пізніше — взагалі добрий або злий дух.
5 ДАКТИЛЬ —
А. спосіб спілкування глухонімих за допомогою рук;
Б. трискладовий віршований розмір, стопа якого містить один наголошений довгий і два ненаголошених коротких склади.
6 ЄПАРХІЯ —
А. церковно-адміністративна територіальна одиниця;
Б. частина обрядового вбрання православного священника у вигляді передника з хрестом.
7 ЖУРІ —
А. колегія присяжних для передання обвинуваченого суду або винесення судового вердикту у Франції, Великобританії, США та деяких інших країнах;
Б. група фахівців, що вирішує питання про присудження премій та нагород на конкурсах, виставках тощо.
8 ЗЕБРОЇД —
А. гібрид коня (або осла) та зебри;
Б. місце пішохідного переходу на проїжджій частині шляху, розфарбоване смугами.
9 ІДІОМА —
А. властиве тільки даній мові нерозкладне словосполучення, значення якого не визначається окремими значеннями слів, що входять до нього (наприклад, «залишитися з носом»).
Б. важка форма вродженого психологічного недорозвинення — олігофренія.
10 КАВЕРНА —
А. шинок, трактир в Італії та деяких інших країнах;
Б. порожнина, що утворилася в органі через руйнування його тканин хворобливим процесом (наприклад, у легенях при туберкульозі), а також порожнистий простір, порожнеча в масиві гірських порід.
11 ЛАНЦЕТ —
А. хірургічний ніж з двосічним лезом;
Б. інструмент у вигляді щипців для захоплення дрібних і крихких предметів.
12 МЕЗАЛЬЯНС —
А. перехідний період від давнього кам’яного віку (палеоліту) до нового кам’яного віку (неоліту);
Б. у дворянсько-буржуазному суспільстві — шлюб з особою нижчого соціального стану, нерівний шлюб.
Правильні відповіді: 1 — А і Б, 2 — А,
3 — А, 4 — А і Б, 5 — Б, 6 — А, 7 — А і Б,
8 — А, 9 — А, 10 — Б, 11 — А, 12 — Б.
Склала
Олена МАКСИМОВА.
Нас зустрічають за одягом…
Ось що думають про це учні 5-в класу школи-інтернату № 2.
Нерідко школи затверджують обов’язкову шкільну форму. Вона потрібна для порядку. Її придумали для того, щоб було зручно. Кажуть, що яка форма, така і школа.
Ксенія ПІДГОРНИЦЬ.
* * *
Одяг може змінити думку про людину. Навіть кажуть: «Який одяг, такий і чоловік», «Людей зустрічають за одягом». Якщо ми бачимо людину в чистому одязі, ми розуміємо, що вона не лінувалася прати і прасувати його. Одяг — це не тільки особиста справа. За одягом ми дізнаємося лікаря, військовослужбовця, митника, охоронця. Ще ми можемо, зустрівши стару людину з нагородами на одязі, зрозуміти, що вона є ветераном війни.
Кирило МЕЛЬНИКОВ.
* * *
Одяг може бути різним. Є діловий одяг. Наприклад, шкільна форма. Ще одяг може зробити тебе красивішим — це вечірні вбрання. Іноді одяг — це символ. Різні релігійні ритуали здійснюють в одязі різних кольорів і різної форми. Іноді одяг — це оберіг. Такими є українські сорочки з вишивкою.
Максим ПЯТОВ.
* * *
Людьми нас роблять не гроші і не одяг, який можна на них купити, а ввічливість! Коли ти ввічливий, то до тебе добре ставляться. А якщо до тебе хтось поставився неввічливо або нечемно, постарайся залишитися доброзичливим.
Богдан ЧЕРКАЩАНКО.
* * *
Іноді кажуть: «Нарядився, як папуга». Це означає одягнутися в різнокольорове, змішане за стилями, носити багато прикрас, красуватися етикетками фірм-виробників одягу, «випендрюватися» перед іншими, мати величезну кількість одягу, підібраного без смаку. Це ніяк не прикрашає людину, а робить її смішною в очах інших людей.
Вадим ПАВЛОВ.











