ЗАПИТАННЯ на засипку: скільки часу потрібно, щоб відновити, скажімо, місто? Правильно, не всяке місто підлягає відновленню, і легендарну Трою, і знаменитий Карфаген відроджувати не стали: просто не було потреби. Зате місто-порт Ленськ, практично знищене повенню, Росія відновила за 9 місяців.
А тепер питання ще складніше: скільки часу потрібно, щоб побудувати дворовий туалет на два очка (типу сорту, якщо по-французьки) у місті-герої Одесі? Ну, і в продовження теми: яка кількість людей (з переліком професій, освіти та займаної посади) повинні займатися цією непростою справою?
Ні, не чекайте швидкої відповіді або підказки. Давайте почнемо з вивчення гносеологічних коренів проблеми. Наведемо цитату з документа, який можна умовно назвати криком душі і тіла про допомогу, адресованому голові Малиновської райадміністрації та головному санітарному лікарю того ж Малиновського району Одеси:
«Ми, мешканці будинку
№ 4 по вул. Лазарєва, звертаємося до вас зі скаргою на самоправні дії мешканців будинку № 120 по вул. Мєчнікова, які 28 березня 2005 р. без дозвільних документів провели демонтаж громадського туалету.
Всі роки туалет функціонував справно і був оснащений водопроводом, двома кабінами, металоконструкціями та електрикою. Тепер ми позбавлені життєво важливих умов побуту та зручностей і змушені відрами виливати фекалії на утворений звалище каміння. Через відсутність туалету по будинку розбіглися каналізаційні гризуни, які несуть на собі небезпечні інфекції та загрозу укусів. Під’їзд будинку стає місцем для людських потреб, і відвідуваність його з боку бомжів та іншого гулящого люду різко зросла. В будинку може виникнути епідемічний осередок з непередбачуваними наслідками, т. к. з наближенням тепла всі ці фактори різко зростуть.
Просимо зобов’язати мешканців будинку № 120 по вул. Мєчнікова на особисті кошти відновити наш туалет у колишньому вигляді з усіма комунікаціями, притягнути винних у самоправних діях до адміністративної відповідальності».
Підписали лист шість чоловік.
Легко сказати: зобов’язати мешканців. Та й неправильно це — невже всі жителі будинку № 120 брали участь у руйнуванні символу європейської цивілізації, яким обдарував юну Одесу ще Дюк де Рішельє? Звичайно, ні, і це підтвердило проведене розслідування. Принаймні, незабаром з’явився документ, підписаний заступником голови Малиновської районної адміністрації В. Г. Іванівським:
«При комісійному обстеженні встановлено, що гр. Зайдель Н. П., яка проживає по вул. Мєчнікова, 120, провела демонтаж громадського туалету у дворі будинку № 4 по вул. Лазарєва.
За самоправні дії на гр. Зайдель Н. П. складено адмінпротокол і направлено до Малиновської райадміністрації для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства. Гр. Зайдель Н. П. вручено припис про відновлення зруйнованого туалету своїми силами та за власні кошти у строк до 01.07.2005 р.».
Легко сказати «відновити своїми силами» та ще й у визначений термін. Розбіглися!
Минає час, і той же замголови Іванівський, вже відповідаючи заступнику прокурора м. Одеси Ю. Г. Оліянчуку, пише приблизно те ж саме (див. цитату вище), але додає такі нюанси: громадянка Н. П. Зайдель оштрафована на суму 51 грн. (правда, з гіркотою додає — «штраф до цього часу не сплачено»). Нарешті головний аргумент: КП ДЕЗ «Бугаївський» підготував і передав пакет документів на розгляд Малиновського районного суду.
ЗАДУМЛИВИЙ читач вже здогадався: високі чиновники з ДЕЗів, рай- та міськадміністрацій, плюс прокурорські працівники, безсилі в боротьбі з громадянкою Зайдель за торжество санітарних норм в окремо взятому одеському дворі. Чого ж їм не вистачало для остаточної перемоги. Звичайно ж, представників «третьої влади». Потрібно було підключити суддю, причому досвідченого, талановитого, бажано з науковим ступенем…
Так «справа про відновлення туалету» потрапила до судді О. С. Сєвєрової, і вона 21 грудня 2005 р. розглянула її, більше того, прийняла рішення: позов Малиновської районної адміністрації задовольнити, зобов’язати Неллю Петрівну Зайдель відновити дворовий туалет у будинку № 4 по вул. Лазарєва. А ще стягнути з Зайдель судові витрати в розмірі 8 гривень 50 копійок.
Наскільки нам відомо, апеляції на це рішення не послідувало, але й виконання його — теж. Ні, пристрасті (словесні, епістолярні тощо) на руїнах життєво важливого об’єкта не вщухли. Задіюються все нові й нові особи, в основному — начальники. Наприклад, директор КП ДЕЗ «Бугаївський» Д. Н. Кійосе повідомляє:
«Направляємо вам копію листа начальнику другої державної виконавчої служби в Малиновському районі м. Одеси з питання виконання рішення місцевого суду по цивільній справі — про зобов’язання (так у тексті — П. Ш.) гр. Зайдель Н. П. відновити дворовий туалет».
Начальник другої державної виконавчої служби в Малиновському районі м. Одеси В. Б. Астахова відповідає: виконавчий документ про зобов’язання Н. П. Зайдель відновити дворовий туалет за адресою Лазарєва, 4 ми не отримували.
Нагадаємо: рішення суду Олена Станіславівна Сєвєрова підписала в грудні 2005 р., свій лист В. Б. Астахова відправила в травні 2006 р.
Можна було б навести ще чимало прізвищ висококласних фахівців, відповідальних осіб, які занурилися в туалетні проблеми. Ну, а результат їхніх зусиль, їхньої інтенсивної переписки — нуль цілих і т. д. У листі, який принесли до редакції («за дорученням мешканців будинку № 4»), пропонується 28 березня 2007 року відзначити дворічний «ювілей» загибелі дворового туалету. Пропонують звернутися до Російської Федерації, де навчилися протягом одного року відновлювати цілі міста. Це, звичайно, не зовсім коректно, тому що ми, українці, орієнтовані на Європу, а не на якусь там азіатську Сибір.
Павло ШЕВЦОВ.