вт, 17 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Рік тому, 12 грудня 2005 року, здавалося б, звикша до всього Одеса була по-справжньому зворушена. На Куликовому полі неосяжними букетами квітів і гарячими обіймами, гучними привітаннями та щирими сльозами рідні та близькі зустрічали членів екіпажу теплохода «Панагія», яким довелося рівно сорок днів — з 18 жовтня по 26 листопада — провести в полоні у сомалійських піратів.
Наступного дня Президент України Віктор Ющенко, який перебував тоді в Одесі, вручив морякам урядові нагороди, високо оцінивши мужність і стійкість духу, які проявили українські громадяни в непростих умовах. Капітан «Панагії» Володимир Шабанов був удостоєний ордена «За мужність» III ступеня. Усі члени екіпажу отримали в подарунок наручні годинники з державною символікою та написом «Від Президента України».

НАГАДАЄМО, що теплохід «Панагія», що борознив моря-океани під ліберійським прапором з 22 українцями — членами екіпажу на борту (більшість з них виявилися одеситами), які працевлаштувалися під «прапор» завдяки посередницьким послугам одеської морської агенції «Сигал», прямував з південноафриканського порту Дурбан до Туреччини з 35 тисячами тонн вугілля. Біля берегів Сомалі торгове судно було несподівано атаковане швидкохідними катерами, які до певного часу ховалися в укритті. Для «полювання» за суднами, що минали Африку, пірати озброїлися як слід: гранатометами, мінометами, автоматами АК-47. Ця обставина робила відкритий опір безглуздим і марним. За звільнення моряків «флібустьєри» захотіли викуп: 700 тисяч доларів.
Перебування в полоні вимагало від кожного члена екіпажу чималої особистої та громадянської мужності. З одного боку, в жодному разі не можна було піддаватися на провокації. А з іншого, слід було уникнути будь-яких дій або вчинків, які могли б дати піратам підставу припинити переговори про звільнення заручників. І, звичайно, необхідно було не допустити на судні паніки та істерики.
Сорокаденний полон виявився серйозним випробуванням. І українські громадяни витримали його з честю. На Батьківщину екіпаж повернувся живим-здоровим, обійшлося без хвороб і травм.
І ОСЬ ПРОЙШОВ РІК. Як відобразилося перебування в полоні у морських терористів на подальшій долі моряків? Чи не налякала когось із них зустріч із піратами настільки, що довелося перервати морську кар’єру і назавжди зійти на берег? Чи працюють ще українські екіпажі на «Панагії»? Нарешті, які висновки з цієї історії зробила для себе морська агенція «Сигал», що надає посередницькі послуги з працевлаштування фахівців морських професій на судна іноземних судновласників?
— За минулий рік на теплоході «Панагія» вже двічі змінився екіпаж: 11 грудня 2005 року в Туреччині, коли на берег одночасно зійшли 22 людини під керівництвом капітана Шабанова, і в серпні-листопаді нинішнього року, — розповідає заступник директора компанії «Сигал» Сергій ЧОРНИХ, який свого часу пропрацював чимало років у кадровій службі ДСК ЧМП. — Морську службу несуть вже інші фахівці. Частину з них можна віднести до «ветеранів» нашої морської агенції, для інших рейс на «Панагії» став початком співпраці з «Сигалом». Окремі новачки, приховувати не буду, спочатку трохи хвилювалися, мовляв, а раптом «Панагію» знову захоплять пірати? Однак жодного випадку відмови від роботи на цьому судні не було. Примітно, що з осені минулого року теплоходу більше не довелося проходити повз злощасні береги Африки. Втім, це пояснюється не чиєюсь примхою чи наказом, а виробничими планами судновласницької компанії, яка направляла «Панагію» в інші райони Світового океану.
Усі члени «шабанівського» екіпажу зберегли вірність морю і обраній колись важкій, але дуже шанованій професії. Капітан, разом зі старшим механіком Петром Куликовським, четвертим механіком Ігорем Котовим, буфетником Володимиром Ясюком та деякими іншими моряками з «Панагії», вже встигли в нинішньому році всією дружною компанією сходити в «підпрапорний» рейс — теж від морської агенції «Сигал» — на теплоході «Святий Андрій».
Після завершення контракту, затьмареного полоном, частина моряків продовжила свій професійний та кар’єрний ріст. Так, у 2006 році колишній старшим помічником на «Панагії» Артем Демидюк пішов у рейс вже капітаном. Третім помічником капітана став матрос другого класу Андрій Мар’ян: високий, міцний хлопець, при його появі на палубі пірати інстинктивно хапалися за автомати. Матросом першого класу відпрацював наступний контракт колишній матрос другого класу Микола Бошков, який встиг за минулий рік освоїти ще один курс у морехідному училищі. В морі перебувають також матрос першого класу Михайло Краюшкін і зварювальник Костянтин Романчук. Правда, в наступний рейс після «Панагії» вони працевлаштувалися від іншого посередницького підприємства.
— Після того морального та психологічного стресу, що моряки пережили в полоні у піратів, можна було очікувати, що вони не скоро знову підуть у море, — продовжує Сергій Чорних. — Однак більшість із колишніх членів екіпажу «Панагії» новий контракт підписували в березні-травні нинішнього року. А третій механік Сергій Кучеренко та матрос Микола Стрільцов пішли в рейс ще в січні, тобто через якихось два місяці після звільнення. Найдовше на березі — до початку вересня — затримався кухар Сергій Світличенко: після рейсу на «Панагії» він одружився. Як бачите, кожен із членів «шабанівського» екіпажу самостійно планував час свого перебування на березі після повернення з «Панагії», керувався виключно своїми міркуваннями, але ніхто море і професію не зрадив. Коли моряк приходив до агентства і говорив, що він знову готовий йти в рейс, ми оперативно підшукували йому роботу.
З ЗАСТУПНИКОМ ДИРЕКТОРА морської агенції «Сигал» ми розмовляли в новому офісі за адресою Княжа, 27, куди компанія переїхала в нинішньому році. Новосілля збіглося з початком співпраці з великою італійською судновласницькою компанією, яка виявила бажання набирати в екіпажі своїх суден фахівців морських професій з України, запропонувавши їм дуже гідні умови контрактів.
— Який висновок із того, що сталося з «Панагією», зробила наша компанія? — перепитує заступник директора морської агенції «Сигал» Сергій Чорних. — Визначальним фактором, що дозволив уникнути паніки та нештатних під час захоплення судна ситуацій, виявився якісний відбір членів екіпажу. Легко можна спрогнозувати, як повернулися б події на «Панагії», скажімо, при іншому капітані, при іншому старшому помічнику чи старшому механіку. Або якби в екіпажі не було достатньо досвідчених та авторитетних серед молоді мореплавців. І директор компанії «Сигал» Володимир Юрков, сам у минулому капітан далекого плавання, і я, і інші співробітники морської агенції, добре знали кожного члена екіпажу «Панагії», тому могли передбачити розвиток подій, а також те, як вони вчинять у тій чи іншій ситуації. Ну, і величезне значення для благополучного завершення сомалійської епопеї зіграла підтримка рідних і близьких моряків, яких ми постійно інформували про ситуацію на судні та допомагали зв’язуватися з полоненими телефоном у встановлений піратами час.
Сьогодні біля берегів Сомалі відносно спокійно. Нейтральні води посилено патрулюють військові судна НАТО, спостереження ведеться і з супутників. Однак наближатися до африканського узбережжя ближче, ніж на 120 морських миль, нікому не рекомендується…
Олег СУСЛОВ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса