«У моря твої дороги»
Так називається буклетик, який видавали всім бажаючим у день відкритих дверей в Одеській національній морській академії. А щоб дорога все ж таки привела майбутніх абітурієнтів до курсантів морської академії, продавалися методички для вступників — з англійської мови, математики, правознавства…
Як не дивно, першим покупцем навчальних посібників став сивий дідусь. На запитання, навіщо йому книжечки, посміхнувся: «Вважаєте, що вже ні на що не здатний? Звуть мене Ігор Фоміч Галузинський. З Ервандом Григорянцем, якого ваш перший редактор Борис Дерев’янко вважав своїм учителем у журналістиці, я у 118-й школі навчався колись. Потім закінчив політехнічний, був сухопутним інженером-механіком. А онука море кличе. «Буду капітаном!» — каже. Стас Жерновников його звуть, навчається (непогано, між іншим) в одинадцятому класі 106-ї школи. Боксом займається — для зміцнення здоров’я…» Онук справами був зайнятий цього дня, а дідусеві все цікаво. «Вчені стверджують, — каже, — що 75 років — це зрілий вік для людини!»
Підійшла я до двох хлопців, як здалося. Виявилося — батько з сином. Олександр Безверхий закінчив «вишку» у 1997 році і радий нагоді побувати в рідних стінах. «Без моря не можу! — сказав. Другим механіком ходжу «під прапором». З вдячністю згадую «альма-матер», тут мені дали добрі знання. Пам’ятаю колишнього ректора Василя Михайловича Залєтова (на жаль, немає його вже на цьому світі) — суворий, але справедливий був чоловік. За пияцтво і бійки відраховував без розмов, і ходити до нього на уклін було марно. Прекрасний декан у нас був — колишній стармех Олександр Олександрович Михайличенко, теж помер три роки тому. Але поговорив із нинішнім деканом факультету автоматики Леонідом Васильовичем Вишневським…»
«Ну, добре, — кажу, — сина представили, майбутнього студента». Олександр сміється: «Микола на інший факультет вступатиме — морського судноводіння, капітаном хоче стати».
Щоб мрія здійснилася, Коля Безверхий не тільки в школі добре навчається (він одинадцятикласник СШ № 13), але й разом з однокласником Антоном Лобановим ходить на підготовчі курси до академії. До речі, курси тут працюють, що називається, на будь-який смак: 30-тижневі (заняття з жовтня), 15-тижневі (з середини січня), двотижневі (наприкінці червня-на початку липня).
Діє в ОНМА і Мала морська академія, куди можуть вступати (причому прийом ведеться постійно) старшокласники шкіл, учні ПТУ і так далі. Підготовка в малій академії закінчується олімпіадою, переможців її рекомендують для зарахування до «великої» академії на бюджетні місця за виділеною квотою. Навчання у 2006-2007 році коштує 290 гривень очно і 240 заочно.
А тут ціла родина! Мама Поліна Йосипівна Маковецька привезла з Вилкового до Одеси на день відкритих дверей сина і доньку. Але Катюша вже студентка — минулого року «золота» випускниця вилківської СШ № 1 вступила до економічного університету. У Славіка медалі не буде, але навчається він теж добре. Вибрав судномеханічний факультет: «Мене до техніки тягне». І не лякає хлопця те, що в тропіках у машинному відділенні до 50 градусів температура піднімається. Є моряки в цій родині — в основному діди-прадіди. Капітан Микола Абрамович Кірсанов закінчив колись «вишку» із червоним дипломом (любив і знав математику, в ті роки навіть підручник написав), цього тижня пішов у рейс. Володимир Олександрович Фещенко теж був капітаном, але в море він вже не ходить. А дід-капітан Микола Семенович Маковецький, шкода, помер… Однак про «вишку» Слава знає не з чуток: двоюрідний брат Микола навчається на першому курсі судномеханічного факультету, академію свою хвалить. До речі, іногородні живуть тут у курсантському містечку-екіпажі з трьома гуртожитками (хлопчики і дівчатка окремо), є їдальня більш ніж на тисячу місць, спортивний комплекс, басейн…
А тим часом фільм про морську академію, який показували в холі, закінчився. Усіх запрошують до актової зали. Зала велика, а абітурієнтського народу чомусь цього разу (три-чотири рази на рік проводить академія день відкритих дверей) прийшло не дуже багато. Але все одно півтора десятка «морських вовків» від адміністрації на чолі з ректором, доктором технічних наук, професором, академіком транспортної академії та академії наук суднобудування України М. В. Міюсовим чекають потенційних абітурієнтів та їхніх батьків, щоб відповісти на всі запитання.
Остання приємна новина з життя академії: у жовтні в Китаї відбулося чергове засідання Генеральної асамблеї Асоціації морських університетів (до неї входять 46 вишів із 23 країн світу, Україну ж представляє ОНМА), розглядалися питання сучасного викладання в морських вишах, а також стало відомо, що чергова нарада асоціації пройде в нашій морській академії у вересні 2007 року.
Тетяна НЕПОМНЯЩА.
до уваги батьків школярів
Анульовано ліцензію
Анульовано ліцензію (дозвіл на освітню діяльність) Придунайського коледжу Міжрегіональної академії управління персоналом та Білгород-Дністровського відділення МАУП рішенням державної акредитаційної комісії від 26.09.06 (протокол № 62) «за порушення ліцензійних умов надання освітніх послуг, які не можуть бути усунені протягом трьох місяців, та надання послуг за напрямами (спеціальностями), які не зазначені в ліцензії». Рішення ДАК затверджено наказом Міністерства освіти і науки від 06.10.06 № 2128-Л.
* * *
Наказом управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації від 02.10.06 № 481-ОД на підставі протоколу засідання регіональної експертної ради з питань ліцензування та атестації навчальних закладів від 27.09.06 № 6/56 анульовано ліцензію за заявою керівників навчальних закладів приватної загальноосвітньої школи I-III ступенів «Еліта» та підприємства благодійного фонду ім. Кирила та Мефодія «Загальноосвітня школа I-II ступенів «Джерело».
«У метеликах весь світ»
Незвичайне свято для юних читачів «День народження книги» відбудеться 9 листопада о 13.00 в актовій залі національного університету ім. І. І. Мечникова (Французький бульвар, 24/26).
Тут діти не тільки зустрінуться з відомою дитячою письменницею Світланою Зубко та її новим твором «У метеликах весь світ», але й познайомляться з виставкою малюнків своїх однолітків, багато з яких стали ілюстраціями книги-іменинниці.
— Презентація моєї книги «У метеликах весь світ» відбудеться в День української писемності, — говорить Світлана Зубко. — Почесними гостями свята будуть одеські прозаїки, поети, які пишуть для дітей. Це — Надія Мовчан-Карпусь, Олексій Різніченко, Микола Суховецький, Володимир Рутківський, Віталій Березинський, у якого теж днями вийшла друком книга «Чому кричать жаби?» Хочу подякувати вихованцям дитячих шкіл мистецтв №№ 2, 4, 15, ізостудії «Патріот» міста Одеси, Любашівської художньої школи, які взяли участь у конкурсі малюнків-ілюстрацій для моїх книг. Серед переможців — Ніка Кульбаба, Настя Костенко, Маша Позняк, Оксана Турчанінова, Даша Яковлева, Оля Курдюкова, Андрій Лисайчук, Максим Станчев та ін. Запрошуємо всіх читачів «БП» на свято — день народження книги «У метеликах весь світ».
Валентина ЧЕРЕВИЧЕНКО.
Посміхніться!
З ваших листів
Учитель праці добивався, щоб наші хлопчики були головатими і молоткастими.
* * *
Я не хотів поглиблювати конфлікт словами, тому одразу дав другові по морді.
* * *
У моєї подруги є костюм кольору абрикоса з кісточками.
* * *
Директор добивався від нас тремтячого трепету, але ми стояли непохитною стіною.
* * *
Навантажені знаннями, ми підемо зі школи впевненою стежкою.
* * *
Навчаючись останній рік, шкільний дзвінок дзвенить і весело, і сумно.
* * *
За порогом школи нас чекає особисте життя.
Проба пера
Навчу тебе мріяти знову
Зі мною біди не пізнаєш!
Віддай мені думи осінні,
Всі труднощі й лихо, що маєш,
Всі страхи, минулого тіні.
Не бійся нічого, не бійся!
Тебе не покину навіки.
Від спогадів більше не ховайся —
Я кину в глибоку їх ріку.
Я кожної ночі збирати
Тобі буду зірки в долоні
І очі твої цілувати —
Глибокі, прозорі, бездонні.
Альона ЧЕРНИШОВА.
Учениця ССШ № 117.
Свято в оновленій школі
25 жовтня в Макарівській середній школі Ширяївського району зібралися гості: представники райдержадміністрації, райради, Українського фонду соціальних інвестицій.
Спільними зусиллями названих структур відремонтовано навчальний заклад — зокрема, зроблено водовідведення з даху, замінено двері та вікна. Це перший, вже завершений, з 24 мікропроектів УФСІ по Ширяївському та Іванівському районах.
Протягом року фонд соціальних інвестицій фінансує подібні проекти в Одеській області у формі грантів, що знижує навантаження на районні бюджети.
На знак подяки за допомогу колектив Макарівської школи підготував для гостей святковий концерт.
Про найпотаємніше
Мій маленький братик
У минулому номері я із задоволенням прочитала оповідання «Хома». І засмутилася. У мене теж є брат Кірюша, йому зараз чотири роки. Але у нас ось яка біда. Мама народила мене від першого чоловіка, він незабаром пішов із сім’ї. Довгий час ми жили вдвох. Коли мені було років 12-13, мама вдруге вийшла заміж. Я поставилася до цього нормально, хоча Юрій виявився на п’ять років молодшим за маму.
З Юрою жити стало легше: він вважає, що справжній чоловік повинен забезпечувати сім’ю, і це в нього виходить. Мама навіть зважилася на другу дитину. Я не заперечувала, звичайно. Але наскільки ж я не уявляла, яке це щастя! Поки не з’явиться маленька істота, поки не потримаєш її в руках, важко щось відчути. Зате вже як прикипиш душею…
Але дивно поводиться Юра. Він ніби любить малюка, але поводиться з ним холодно. Може, тому, що багато працює, мало бачить Кірюшку. Може, сильно втомлюється на роботі, і дитина його дратує. Юра якщо і підходить до сина, то так, глянути, чи все гаразд. Більше, ніж на 10 хвилин, його не вистачає для спілкування з Кірюшею.
Зараз братик вже підріс, багато що розуміє. І ось, уявляєте, входить у двері батько, а хлопчик кидається до своєї кімнати, починає гарячково збирати іграшки в ящик (для іграшок ми з ним зробили красиву коробку — обклеїли її картинками). Тато суворий, порядку вимагає. Я можу сто разів попросити прибрати іграшки — Кірюшка і вухом не веде. А батька боїться. Потім він навіть зі своєї кімнати не виходить, поки мама на вечерю не покличе. Кіря взагалі-то веселий, грайливий. Я бачу, як до вечора змінюється його настрій, і в мене за братика серце боліти починає.
Мамі я говорила про все це. Але вона вважає, що все йде добре: батько і повинен бути суворим. Мені Кірюшку шкода, я його балую. І мені здається, що мене братик любить більше всіх у родині.
АНАСТАСІЯ.











