гість номера
Справжня герл-скаут
Сьогоднішня гостя «Навколо» займається незвичайною справою — гайдингом. Напевно, більша частина наших читачів навіть не знає, що це таке, хоча, можливо, краєм вуха чула щось про скаутів. А адже організація «Гайди Одеси» існує в місті далеко не перший рік! Трохи світла проллє Оксана БІЛЕНКО.
— З гайдингом я познайомилася 12 років тому, коли була ще маленькою дівчинкою. Цей рух тоді тільки зароджувався.
Мета гайдингу — фізичний, емоційний, ментальний, духовний розвиток дівчинки. Виховання дівчинки-лідера, яка в подальшому може змінювати себе, навколишній простір, життя людей. І дійсно — дівчинка, яка пройшла це, виділяється. Видно, що вона знає, чого хоче, як потрібно діяти. Гайдинг допомагає зрозуміти свою місію. Заняття настільки багатогранні, що людина, спробувавши себе в різних сферах, розуміє, де вона може яскравіше проявитися.
Минуло 12 років, у мене був перерву, і я знову зустрілася з цією організацією. Побачила, наскільки гайди прогресують. Рух набув масовості, поставлені чіткі цілі. Ну, і найголовніша перевага: дівчата-підлітки в цій організації настільки дорослішають, що можуть практично самостійно організувати багато заходів, створити програми. Цього не вміють багато дорослих, а у нас дитина 14-15 років вже може організувати інших людей, нести відповідальність. Це дуже багато: адже навколо нас — маса безвідповідальних людей.
— І як проходять «гайдівські будні»?
— Дівчата регулярно зустрічаються. Досвідчені педагоги проводять різні заняття з розвитку особистості. Регулярно проводяться виїзні заходи спортивно-оздоровчого характеру. Приїжджають гості з інших країн (Англія, Данія, Норвегія тощо) — для обміну досвідом. Одеситки теж їздять за кордон, безкоштовно. Адже це — всесвітня організація, яка існує в багатьох країнах понад двісті років.
— Пам’ятаєте свої перші враження?
— Пам’ятаю виїзний табір, який проходив на дачі Ковалевського. Приїхало чоловік десять з Англії, і було дуже багато творчих педагогів. З нами займалися англійською, ми щось малювали, ліпили. Влаштовувалися різні конкурси, свята. Музичний розвиток, розвиток почуття кольору… Був, наприклад, конкурс «Маски». Всім на обличчя нанесли якийсь крем, щоб шкіру не зіпсувати, і всі один на одному малювали — хто що бачив. Це було дійсно дуже цікаво. Весь час було чимось заповнено: вранці якась програма, море, обід, потім молодші дітки спали, а хто хотів, займався в денних майстернях… Ввечері — свято.
А ще цей табір запам’ятався мені таким випадком. Ми були поділені на групи по десять чоловік, і один викладач чи то захворів, чи то відмовився брати участь. І цю групу довірили мені. А мені було 13 років. Я була в шоці: не могла впоратися з моїми однолітками. Розуміла, що повинна їх якось організувати, а вони чомусь не хочуть! Загалом, для мене це був урок відповідальності.
— Напевно, такий табір — недешеве задоволення?
— Всі заходи завжди були недорогими. Батьки оплачували проживання, харчування, може бути, платили якийсь мінімальний оргвнесок. Це дуже доступно.
— З якого віку дівчат беруть в гайди?
— З десяти років. Всі займаються разом, поділу на групи немає. Є навіть хлопчики — вони називаються «друзі гайдів». Тому що періодично потрібна чоловіча допомога. Та й взагалі: якщо хлопчик хоче займатися гайдингом, він буде ним займатися. Тому що мета цієї організації — розвиток.
— І все-таки колектив, в основному, жіночий. У нас в школі такі класи називали «зміїними клубами»…
— Я розумію, про що ви говорите. Насправді все це з’являється в дорослому віці. Наші дівчата іншим зайняті. Вони не думають про склоки, плітки, розподіл шанувальників… Живуть досить дружно.
— Куди можна звертатися, щоб вступити в організацію?
— Потрібно зателефонувати за одним з телефонів: 788-05-66, 788-13-02, 788-17-28. Прийти на зустріч. Дівчата обов’язково збираються щосереди о сьомій годині на Торговій, 2. Там йде обговорення майбутніх заходів. Я знаю, що зараз вони готуються до зустрічі групи дівчат з Чехії: продумують розважально-пізнавальну програму, малюють плакати.
— Наскільки я знаю, у вас скоро пройде акція. Розкажіть про неї.
— Спільно з Центром створення та розвитку здібностей ми готуємо акцію з очищення міста — «Свято чистоти». Ідея народилася завдяки Центру розвитку дитини, дорослого, сім’ї, у якого є програма під назвою «Екологія життя». Ми зрозуміли, що потрібно не тільки розповідати, але й щось зробити.
Хочемо залучити якомога більше людей, тому що чисте місто — це чисті ми, це наше обличчя, це наш дім. Свято розпочнеться о 9 годині ранку 21 жовтня на території меморіалу 411-ї батареї. Будемо очищати територію. А потім — багаття, чаювання, спілкування, гітара. Ми запрошуємо школи, виші, всіх небайдужих людей. Запрошуємо і читачів «Вечірки» — дітей і дорослих.
— Наостанок побажайте що-небудь нашим читачам.
— Бажаю більш активної життєвої позиції. У всьому. Прагніть дізнаватися нове, яке завжди є навколо нас.
Бесідувала Юлія РОМАНОВСЬКА.

10 жовтня — Всесвітній день психічного здоров’я
Не депресивно — про депресію
Разом з дощовою осіню до нас нерідко приходить ця непрохана гостя. Пригнічений настрій, втрата інтересу до близьких, повсякденних справ, роботи; безсоння або, навпаки, надмірно довгий сон; дратівливість і неспокій, швидка стомлюваність і занепад сил; відсутність апетиту і схуднення — все це її супутники. Детальніше розповість лікар-психіатр вищої категорії Віталій Миколайович КУДЛАЙ (Одеський обласний психоневрологічний диспансер).
— Віталію Миколайовичу, чи може депресія початися без явної причини?
— Просто так депресія буває вкрай рідко. А якщо і буває — значить, це тривала, непомітна психотравмуюча ситуація, яка діє непомітно, але вона постійна. Ось, наприклад, якісь сімейні негаразди, тривалі сварки можуть призвести до депресії. Рідше до депресії призводить одноманітне життя.
Найчастіше у депресії є вагома причина, психотравма. Наприклад, конфлікт якийсь, розлука, неприємність, смерть близької людини… Сталося щось і вибило людину з колії — тоді і настає депресія.
— Чи будь-яка людина схильна до депресії?
— Сприйнятливість до депресії залежить від того, як людина реагує на неприємність.
— Як впливає депресія на психіку, що формується?
— По суті кажучи, в перехідному періоді більше проблем. Це закоханість, нерозділене кохання, неприємності в школах, вишах. Часто виникають депресії на сексуальному ґрунті, наприклад, перший невдалий статевий контакт. Вже не кажу про вживання алкоголю. Підлітки рідко самі звертаються за психологічною допомогою, частіше їх приводять батьки вже у важкому ступені депресії.
— Які бувають види депресії?
— Депресія буває легкого ступеня, помірної та вираженої. Легкий ступінь — це легка байдужість до оточуючих, втрата працездатності, безініціативність, порушення сну — пробудження на дві години раніше звичайного, відчуття, що щось має статися. Здавалося б, все добре, але таке передчуття є. Ще, як кажуть, невротичний камінь на душі лежить, «тисне на груди».
У помірному ступені ці симптоми виражені сильніше. Все менше цікавить робота, оточуючі, ще більше порушується сон. Вже може з’являтися плаксивість, шкода себе, шкода інших, безвихідь. Спостерігається схуднення, втрачається апетит.
Важкий ступінь — це вже серйозне захворювання. Людина може лежати пластом, не виходить з квартири, її нічого не цікавить — ні їжа, ні що відбувається. Безсоння протягом усієї ночі, вдень фізичні сили втрачаються. У важкому ступені спостерігаються суїцидальні думки.
— В якому ступені депресії потрібно звертатися за психологічною допомогою?
— Навіть легкі депресії потребують лікування та звернення до лікаря-психіатра. Але люди намагаються впоратися самі, бо бояться розголосу. Хто таблетки приймає, хто користується народними засобами, хто вживає алкоголь, який теж призводить до депресії. Люди помилково вважають, що депресія минає, коли після прийому ліків протягом кількох днів їм стає легше. Насправді начебто і минула депресія, а через деякий час з’являється знову.
— Чи можна анонімно звернутися за психологічною допомогою?
— Так, існує «телефон довіри»: 724-28-30, з 16.00 до 21.00. Відповідають на всі запитання психологи. У деяких випадках можна просто поговорити з людиною, вирішити його проблему, і депресія піде без медикаментів.
Тетяна СУВОРОВА.

«Гуртожитки — питання архіважливе…»
Минулої п’ятниці заступник міністра освіти і науки М. Ф. СТЕПКО в конференц-залі політехнічного університету провів робочу зустріч з керівниками вишів III-IV рівнів акредитації та активістами студентського самоврядування з Одеси, Миколаєва, Херсона та Криму. Одне питання стояло на порядку денному: гуртожитки.
На даний час в Україні, за словами заст. міністра, працюють 340 державних і приватних вишів. Щодо приватних зауважив: у Грузії налічувалося 107 вишів, ввели норму — при відкритті навчального закладу воно повинно мати у власності не менше тисячі квадратних метрів площ, а через два роки — по п’ять метрів на студента. Після цього кількість вишів зменшилася в п’ять разів. «Слід було б і у нас ввести подібне правило», — сказав М. Ф. Степко. Втім, виші, що неміцно стоять на ногах, зникнуть, напевно, природним шляхом: якщо в 2004 році школи випустили 767 тисяч одинадцятикласників (а ліцензійний обсяг у вишах становив 660 тисяч), то в 2008 році планується випустити 357 тисяч старшокласників.
До речі, про ліцензійний обсяг. Вибухнув скандал з міжрегіональною академією управління персоналом. Знаходиться вона в Києві, але її філії відкрилися в багатьох інших містах України. Протягом двох років виш, порушуючи законодавство, перевищує ліцензійний обсяг. Два роки тому попросили в Міністерстві освіти додати 2500 місць, у травні цього року знадобилося видати додатково ще 240 дипломів, а в червні — аж 2655… Коли ж стали перевіряти настільки плодовиту академію, виявилося, що в 28 її філіях не виконуються стандарти. До десяти дисциплін студентам просто не читали. А готували в основному правників. Є таке правило, що випускників технікумів беруть у «старший» виш на споріднені спеціальності, скорочуючи їм навчання на рік. В академію приймали медсестер після медучилища на юридичні спеціальності. При цьому замість 4 років і 6 місяців навчалися дівчата 2 роки і 9 місяців. Тут брали на навчання навіть старшокласників, які не закінчили школу! А «заліковки» заповнювалися однією рукою — тобто за всіх викладачів, включаючи декана, розписувалася одна людина. Коротше кажучи, чотири підрозділи в різних містах закрили, оскільки вони взагалі не мали ліцензії (дозволу на освітню діяльність), а в 28 йдуть перевірки. Ошуканим студентам допоможуть: дадуть можливість здати додатково бракуючі за стандартами дисципліни і видадуть диплом або переведуть в інші виші. Філія МАУП працює і в Одеській області, але до неї претензій немає.
Повернемося до гуртожитків. На сьогоднішній день їх не вистачає. Не всі першокурсники отримують місце в гуртожитку. «Першокурсника не можна відправляти на квартиру, — сказав М. Ф. Степко, — там можуть бути і наркотики, і спиртне — все, що хочете». Порадив адміністраторам вишів ділитися: не вистачає місць в університеті — нехай технікум дасть житло, якщо є вільне. «Майно, що належить міністерству, повинно використовуватися колективно», — сказав Михайло Филимонович. В Одеському національному університеті ім. Мечникова не вистачає 1880 місць, у Південноукраїнському педагогічному — 900 (заст. міністра попросив влади по можливості виділити педуніверситету площі в інституті сухопутних військ), в академії холоду — 250, в Ізмаїльському гуманітарному університеті — 180…
Основні скарги студентів: перенаселеність, коли в кімнаті живе по шість-сім чоловік, підселення сторонніх осіб, хабарі, відсутність елементарних зручностей, затягнуті ремонти, контрольно-пропускна система, коли матір не пускають до сина, «поки пляшку не поставить», хамство, непрозорість у роботі. Все це, на думку М. Ф. Степка, можна викорінити, якщо заступник декана з виховної роботи двічі на тиждень буде відвідувати гуртожиток — він все знатиме.
25 вересня цього року міністр підписав розпорядження «Про першочергові заходи щодо вирішення проблем у гуртожитках». Пунктів там багато. На цю тему пройдуть регіональні наради з проректорами, а також і серія «круглих столів» у жовтні. Розроблено проект програми «Студентські та учнівські гуртожитки», розрахований на 2007-2010 роки. Готується нове положення про гуртожитки. І ще — перевірка. Як сказав М. Ф. Степко, міністр освіти С. Н. Ніколаєнко попросив ректорів зробити «чесну інвентаризацію своїх гуртожитків». І що можна — терміново виправити. «Не все завжди вирішують гроші, — зауважив заст. міністра, — крім того, у керівництва повинен бути резерв, не поїдете один раз за кордон, багато чого в гуртожитку виправите».
Хто скільки платить за гуртожиток? Це питання М. Ф. Степко поставив залу. «25 гривень», — відповіли студенти з м. Миколаєва. «Від 35 до 70», — сказали одесити. Але поки ще немає чітких розцінок зі студентського житла.
Під час зустрічі заст. міністра часто звертався до представників студентського самоврядування із закликом: брати владу в свої руки. «Ви повинні бути зубастими!» — ось його слова. У важких випадках просив звертатися до нього, дав свій телефон: 044-486-28-80.
Після зустрічі до М. Ф. Степка підходили багато хто. Всі прохання він записав у блокнот. Цього ж дня заст. міністра поїхав до Донецька, щоб провести там таку ж зустріч.
Тетяна НЕПОМНЯЩА.

проблема
Медогляд і благодійність по-студентськи
Однією з невід’ємних частин студентського життя є щорічний медичний огляд, який більша частина студентів одеських вишів проходить у міській поліклініці № 12 по вул. Пастера, 56. Ще 5 років тому ця процедура для студентів була безкоштовною, однак, схоже, ті часи безповоротно канули в Лету…
Нещодавно до редакції «Вечірки» принесли копію листа, адресованого губернатору І. В. Плачкову:
«Шановний Іване Васильовичу!
Оргкомітет міжнародного громадянського руху «Місце зустрічі змінити не можна!..» та представники студентського самоврядування одеських вишів звертаються до вас у зв’язку з ситуацією в міській поліклініці № 12, яка нас вкрай обурила.
Незважаючи на закон, що діє в Україні, про безкоштовну медичну допомогу, головний лікар 12-ї поліклініки, яка обслуговує всіх одеських студентів, повідомив наступне: «У бюджеті на 2006 р. міській поліклініці виділені кошти з розрахунку 0,27 грн. на одного студента на рік, що не покриває витрат на обов’язкові медичні огляди. Тому зі студентів буде стягуватися благодійний внесок у розмірі 15 грн. на покриття витрат, що не фінансуються з бюджету», — йдеться у зверненні. — Така заява не могла залишитися без нашої уваги, тому що, на нашу думку, це зачіпає інтереси великої кількості студентів, фінансові можливості яких і так обмежені жебрацькою стипендією. Чому ж «спонсорами» нашої безкоштовної медицини повинні бути студенти? Стипендія середнього студента становить 100 грн., оплата за гуртожиток — від 30 до 70 грн. На суму, що залишилася, навіть прокормитися неможливо, не кажучи вже про нововведені правила проходження медичного огляду.
Мало того, що в цьому наказі відсутня логіка, тому що поняття «благодійний внесок» і «стягнення» суперечать одне одному. До того ж, коли студентка, член Молодіжної ради Одеси, спробувала отримати роз’яснення з цього приводу і ознайомитися з тим, куди підуть гроші студентів, їй було відмовлено в грубій і цинічній формі.
Сьогодні, коли держава і влада так багато говорять про проблеми молоді, про виховання, про розвиток соціального захисту молоді як запоруку майбутнього нашої держави, така «турбота» про наших студентів підриває авторитет влади і зводить нанівець усі її зусилля…»
Підписано лист головою руху «Місце зустрічі змінити не можна!..» Дмитром Співаком, сенатором МС Інною Садиковою, представниками студентського самоврядування 6 вишів, міськими молодіжними лідерами. Ймовірно, саме зараз він розглядається співробітниками облдержадміністрації. Ми ж спробували розібратися в ситуації — і, перш за все, звернулися до головлікаря поліклініки №12 Віктора Цезаревича ЧЕРНОМАЗА.
Як виявилося, Віктор Цезаревич не вважає проблему вартістю уваги преси:
— Листи про «благодійні внески» розсилаються керівництву одеських вишів вже кілька років, тому всі давно в курсі справи. Правда, цього року довелося підвищити суму з 10 грн. до 15: подорожчали медикаменти.
Гроші дійсно потрібні: аналіз крові — це спирт, вата і спеціальна одноразова голка, флюорограма — плівка, огляд стоматолога — одноразові інструменти, гінеколог — те саме, і так далі. Навіть перераховане ніяк не вкладається в 0,27 копійок. А адже якщо це необхідно, студентам додатково роблять УЗД, ЕКГ…
— А як же бути, якщо у студента немає грошей?
— Керівництво вишів надає нам списки студентів з малозабезпечених сімей, сиріт, чорнобильців та інших пільговиків. Вони проходять медогляд безкоштовно. З решти, у кого немає 15 грн., — беремо 10, навіть 5. Гроші ці хлопці платять в касу, ставлять свій підпис. Зібраними коштами розпоряджаємося не ми, а благодійний фонд, йдуть вони тільки на медикаменти. Студент, який вніс благодійний внесок, має право не тільки пройти медогляд, але й за необхідності звертатися в нашу поліклініку протягом року.
За словами Віктора Цезаревича, раніше кошти на щорічний медогляд надавали виші: це і логічно, оскільки більша частина студентів — контрактники. Потім, з введенням тендерної системи, цю практику довелося припинити: КРУ не дозволяє. Міська лікарня фінансується з міського бюджету, виші — з обласного. Міська лікарня підпорядковується Міністерству охорони здоров’я, виші — Міністерству освіти. Адекватного механізму фінансування регулярних студентських медоглядів не існує.
МОЖЛИВО, ХТОСЬ З ЧИТАЧІВ ЗАДАЄТЬСЯ НАСТУПНИМ ПИТАННЯМ: чому студентів так збурило саме питання вартості медогляду? Адже у вишах їм доводиться платити і за студентські квитки, і за «накрити стіл» екзаменаційній комісії, і за кондиціонер, який потрібно терміново встановити в кабінеті номер N. Часто необхідні суми значно перевищують згадані 15 грн., та й вносити їх доводиться частіше, ніж раз на рік. Не кажучи вже про «оплату» сесії — явище більш ніж поширене… Якби з кожного з цих приводів писали скарги губернатору, облдержадміністрація зникла б під багатометровим шаром макулатури.
Відповідь очевидна для тих, хто знає, що являють собою подібні медогляди: нескінченні черги, які ніколи не обходяться без хамства і лайки, зіпсований настрій, страх «підхопити що-небудь», нерідко — діалоги з медиками в дусі: «Скарг немає? Слава Богу, до побачення». Крім того, «задоволення» нерідко розтягується на кілька днів. Більша частина студентів, без перебільшення, ненавидить медогляди і вважає їх абсолютно марною справою, а то й знущанням. Деякі віддають перевагу викласти двадцятку кому треба — аби не проходити через медичне пекло. Так що необхідність «спонсорувати» поліклініку можна вважати для студентства свого роду «останньою краплею».
Насправді ж медогляд необхідний хоча б для того, щоб визначити обсяг максимальних навантажень на конкретну людину при заняттях фізкультурою: студентів ділять на групи саме за його результатами. Адже якщо, пробігши зайве коло, який-небудь першокурсник впаде, погано буде і йому, і керівництву вишу, що несе кримінальну відповідальність за студентів.
А головне — під час щорічних медоглядів дійсно виявляють досить багато патологій: адже ні для кого не секрет, що молодь досить легковажно ставиться до свого здоров’я і до лікарів заглядає нечасто.
Виходить, що студентам (хоч вони цього і не усвідомлюють) поліклініка № 12 дає, по суті, рідкісний шанс з’ясувати, в якому стані знаходиться організм, вчасно діагностувати захворювання, про яке вони могли б не дізнатися до тих пір, поки воно не набуло б важкої форми. Напевно, 15 грн. — не така вже й висока плата за подібну можливість. І все ж ст. 49 Конституції України (про безкоштовне медичне забезпечення) поки ніхто не скасовував, та й крапель у морі студентських витрат багато: тут 15 грн., там 20 у.о… Хотілося б, щоб влада все ж знайшла спосіб оплачувати щорічні «медичні екзекуції» з бюджету.
Юлія ГАУСОВА.
Викладачі (не) жартують
Продовжуємо публікувати афоризми з колекції випускника філологічного факультету Одеського національного університету ім. Мечникова Остапа Кушніра. Цього разу — викладацькі.

* * *
Данило та Мстислав вирішили скріпити свій союз шлюбом.

* * *
Ви собі не уявляєте, які думки у мене викликає спостереження за вашими обличчями.

* * *
Мова ваша за вас думає. Вона собі туди-сюди…

* * *
Важко тобі це дається. Чути, як мізки прокручуються.

* * *
Зараз я мислю в зовсім інше місце.

* * *
Ми читаємо фрагментами шматків.
* * *
Аналогічні спостереження спостерігаються і в інших мовах.
* * *
Рівень його освіти був настільки низький і відсутній, що він навіть не читав мінімальних книг.
* * *
Спочатку виступив з промовою, потім помер. А не навпаки.
* * *
Це не тому, що Данило Семенович, а робіть висновки.
* * *
Не раніше, ніж вчора, вірніше, сьогодні, вночі, ні — вранці я вивчав…
* * *
Я вам обіцяю, що за додаткову інформацію оцінка знижуватися не буде.
* * *
Думати власними руками.