У ТОВ «Авангард-Д» свято: в неділю, 8 жовтня, тут відбудеться освячення верхнього престолу святого мученика Віктора у храмі, що носить ім’я цього ж святого.
І в цей же день — ювілей у людини, яка власним коштом заклала і звела цей унікальний храм. Генеральному директору «Авангарду-Д» та генеральному директору ТОВ «Промтоварний ринок» (більше відомому як «7-й кілометр») Віктору Леонтійовичу ДОБРЯНСЬКОМУ виповнюється 70 років.

Вік підсумків? Але не про підсумки думає він. Про «заслужений відпочинок» не може бути й мови: все так само бадьорий та енергійний, все так само оточений надійною командою професіоналів, вимогливий і водночас уважний і турботливий до підлеглих, і сповнений нових задумів та планів.
Про Віктора Добрянського — лауреата конкурсу «Вечірньої Одеси» «Люди справи» пам’яті Б.Ф. Дерев’янка — ми писали не раз (остання публікація — 22 липня цього року). Цікаво, що він з тих героїв газетних смуг, «відкритих» ще журналістами шістдесятих-сімдесятих років минулого століття, яким вдалося залишитися і героями нового часу. Він з когорти керівників сільськогосподарського виробництва, чий талант господаря і передана предками любов до землі та праці на ній не змогли витравити десятиліття роботи в старій радянській системі. Чиї нестримна ініціатива, селянська кмітливість і розважливість, збережені і в умовах планової соціалістичної економіки, знайшли чудове застосування в епоху ринку та демократії. А очолює він господарство 30 років, з 1976 року — тоді на посаді директора радгоспу «Авангард», тож цього року відзначив ще одну круглу дату.
Добрянський вже за часів горбачовської «перебудови» зрозумів, що сподіватися на подальшу державну підтримку селу не слід, що настає час, коли кошти для виживання досі процвітаючого господарства потрібно шукати самим. І знайшов їх прямо поруч із радгоспними полями — на пустирі, де зі стихійної «толкучки» взявся створити сучасний промтоварний ринок. І він не тільки створив цей торговий гігант, який дав роботу тисячам людей, що втратили опору в житті (багато з яких, до речі, стали успішними бізнесменами). Він дотримав свого слова: не піддався спокусам «швидких грошей», не пішов з головою в торговий бізнес, а як і обіцяв, вкладав доходи від ринку на підтримку сільськогосподарського виробництва. Не захопила його і «велика політика» — як був, так і залишається депутатом Овідіопольської районної ради, і приносить своєму району чималу користь.
Сьогодні є потужне господарство ТОВ «Авангард-Д» — з високоврожайними полями, з племінним тваринництвом, інфраструктурою, що розвивається, яке вже не потребує «вливань» від ринку. І є упорядкований промтоварний ринок, що входить до десятки найбільших у світі, з генеральним планом розвитку до 2010 року, згідно з яким щорічно вкладається 25 мільйонів гривень у його реконструкцію та благоустрій. Віддача для держави — 55 млн. грн. податку за минулий рік до держбюджету; 5 млн. відрахувань від ринкового збору до місцевих бюджетів, що йдуть на потреби селища Авангард, інших населених пунктів Овідіопольського району. На благодійні цілі витрачають від прибутків ринку 2-2,5 млн.грн. на рік — в основному, це серйозна допомога обласним лікарням, онкодиспансеру.
Власним коштом вирішив Віктор Добрянський побудувати собор на честь святого, ім’я якого носить. Великий храм — з нижнім престолом на честь великомучениці Ірини (ім’я його дочки) і верхнім — святого мученика Віктора. І ось будівництво та облаштування прекрасного цього храму завершено. Це вже не тільки собор, а цілий храмовий комплекс — з дзвіницею, трапезною, усипальницею, хрестильною…
Завтра о 9 годині розпочнеться служба урочистого освячення верхнього престолу храму, її проведе митрополит Київський і всієї України-Русі Володимир.
Ми запитали у Віктора Леонтійовича: про що він мріє, чого бажає для себе напередодні ювілею? «У мене «наполеонівські» виробничі плани, — каже він, — мрію їх здійснити, хочу, щоб вистачило на це сил і відпущеного мені часу».
Живіть, Вікторе Леонтійовичу, довго і щасливо! Втілюйте свої плани і задумуйте нові, на радість собі, своїм дітям і онукам, і на благо багатьом-багатьом людям, а значить — рідній краї.











