Кубок портів Чорного моря
9 липня в Аркадії вшановували переможців традиційної вітрильної регати «Кубок портів Чорного моря».

Екіпаж яхти «Маестро», який взяв «Кубок 5 портів».

— Ми, яхтсмени, вдячні всім землякам, які у 2001 році підтримали ідею відродити на базі Чорноморського яхт-клубу вітрильні змагання, — зазначив один з ініціаторів гонок в Одеському затоці Сергій Червяков. Перший старт «Кубка портів» відбувся завдяки активній участі у проведенні змагань начальників та профспілкових комітетів портів Одеси, Південного, Іллічівська. Нинішній, вже шостий, Кубок портів пройшов під егідою Партії регіонів, лідер якої, Віктор Янукович, надіслав привітання учасникам регати.
На святі вітрил у клубі «Ітака» найкращі артисти міста дарували яхтсменам пісні, танці. Всі зраділи й участі у концерті першого диктора Одеського телебачення Неллі Харченко.
Під гучні оплески вшановували в «Ітаці» найкращих капітанів яхт: 70-річного наставника яхтсменів Генріха Іттера та 22-річного Олександра Бондаренка, юнг Борю Єршова з Іллічівська, Вікторію Осташеву з Південного, братів Єгора та Сашу Ніколаєвих, Дашу Сомову та Алісу Кузнєцову з Одеси — лідерів змагань у класі «оптиміст».
У семи групах яхт, які взяли участь у перегонах з Одеси до Іллічівська та Південного, перші місця зайняли: «Форос» з Херсона (капітан Володимир Ковальов), «Шериф» (капітан Юрій Гончаров), «Вікінг» (капітан Валерій Гайдукевич), «Маестро» (капітан Олександр Бондаренко) з Одеси, «Фрілендер» (капітан Олександр Фотєв) з Південного, «Посейдон» (капітан Іван Примайчук), «Хаджибей» (капітан Ігор Зіневич) з Іллічівська. Кубки, дипломи та медалі урочисто вручено переможцям та призерам.
Валентина ЧЕРЕВИЧЕНКО.
Фото Олега ВОЛОДИМИРСЬКОГО.

футбол: чемпіонат світу
Таке життя
ІТАЛІЯ, ФРАНЦІЯ, НІМЕЧЧИНА — так виглядає п’єдестал пошани чемпіонату світу-2006. Обидва фінали — «малий» і «великий», — як мені здається, сповна задовольнили запити найвимогливіших шанувальників великої гри. Саме призери першості на вирішальній стадії турніру зуміли продемонструвати не тільки міць і надійність, але й якості, що наближають футбол до мистецтва. Інша річ, що кожен уболівальник бачив на вершині «свою» команду, але тут вже нічого не вдієш: історія дописана, поправок не буде.
Чемпіонат світу в Німеччині не став одкровенням, а багатьох навіть розчарував. На те існують причини — як об’єктивні, так і суб’єктивні. За звичкою ми чекаємо від мундіалю чогось незвичайного, а звідки йому, незвичайному, взятися, якщо ми й так цілий рік дивимося матчі за участю найкращих гравців планети? Та й чи справді чемпіонат сьогодні є вершиною світового футболу? Можливо, хтось зі мною не погодиться, проте, на мою думку, фінальна частина першості Європи, в якій просто неможлива участь збірних рівня Того чи Тринідаду і Тобаго, виглядає явно кращою. У свою чергу клубні турніри (насамперед Ліга чемпіонів) сьогодні, мабуть, дадуть фору як світовим, так і континентальним змаганням… Тож задовольнимося тим, що маємо: сьогодні футбол, висловлюючись мовою шоу-бізнесу, розкручений більше, ніж того заслуговує.
На турнірах такого рівня футбол постає без прикрас — таким, яким він є. У житті будь-якої людини, в тому числі й талановитої (можливо, талановитої — особливо), намішано багато фарб. Геніальне дитя вулиці Дієго Марадона, скажімо, — неперевершений футбольний шахрай. І з цим не посперечаєшся: рукою і голи забивав, і з порожніх воріт м’яч вибивав. Вейн Руні — типовий представник англійського «дна»: у гарячці здатний супернику не тільки голову відірвати, а й дещо інше. «Латинянин» Кріштіану Роналду довів мистецтво симуляції до небачених раніше висот, причому грає свою роль настільки природно, що сам у неї вірить. У цьому суть — Марадона, Руні, Кріштіану Роналду в грі настільки природні, що, мабуть, навіть не здатні об’єктивно оцінити свої дії.
Але присутні у футболі й інші «майстри», своєрідні спортивні сальєрі, що йдуть на підлість усвідомлено. Італієць Матерацці не настільки обтяжений футбольним талантом та інтелектом, щоб зайняти місце поруч з великими. Але доторкнутися до слави зумів. Це що ж треба було сказати Зінедіну Зідану (після ігрового епізоду, коли обидва гравці, спокійно розмовляючи, прямували до центру поля), щоб той, раптово втративши голову, кинувся на колегу?! В результаті французи залишилися в меншості, а головне — геть був зіпсований чудовий футбольний спектакль. Не думаю, що цей ганебний епізод суттєво вплинув на результат матчу. Зате залишив осад, який ще довго відчуватиметься в пам’яті кожного нормального вболівальника. Що поробиш, таке життя.
Ось тільки Зідана шкода — не таким бачилося його прощання з футболом. Та й товаришів він, звичайно, підвів, чим, напевно, терзається. Єдине, що втішає, на очах багатомільйонної публіки дав прочухана покидьку від душі — мало в кого з нас є така можливість.
І це теж сучасний футбол.
Але все ж таки не матерацці диктують у ньому моду. Італійська команда постала дивовижним оркестром, який під керуванням Марчело Ліппі у вирішальний момент не просто правильно виводив ноти, а перетворював свою «музику» на чарівність. Непробивний Джанлуїджі Буффон, стійкий Фабіо Каннаваро, несамовитий Дженнаро Гаттузо, невиправний оптиміст Алессандро Дель П’єро — вони та їхні товариші заслужили своє лауреатство. А як не віддати належне французькій гвардії, яка гідно виконала лебедину пісню, — Зінедіну Зідану, Ліліану Тюраму, Клоду Макелеле, Фаб’єну Бартезу, а також їхнім молодшим, але встигли пройти випробування всіма можливими способами Патріку Вієйра та Тьєррі Анрі. Надію на оновлення німецького футболу подарував Юрген Клінсманн зі своїми вихованцями — Філіпом Ламом, Пером Мертезакером, Бастіаном Швайнштайгером, Мирославом Клозе, Лукашем Подольскі. Незважаючи на безперервний потік футбольної інформації, ми по-справжньому відкрили на чемпіонаті того ж Подольскі, Арона Леннона, Альдо Бобаділью, Фабіо Гроссо, Тіма Кейхілла, Максі Родрігеса, Мігела Монтейру, Флорена Малуда, Франка Рібері, Транкілло Барнетту та ще багатьох інших.
Ну, а виступ української команди став для нас справді фантастичним подарунком. Як цим подарунком скористатися — інше питання і тема окремої розмови.
Природно, для когось чемпіонат не склався, кому телетрансляції нічого, крім розчарування та роздратування, не принесли. Що ж, їм слідом за французами залишається повторити сакраментальне ce la vie.
Анатолій МАЗУРЕНКО.

скелелазіння
Золоті дублі одеситів
З 6 по 9 липня в нашому місті проходили головні змагання молодих українських підкорювачів скель — першість України зі скелелазіння серед школярів.
90 учасників з 14 міст, від 10 до 18 років, змагалися в трьох вікових категоріях за право називатися найсильнішими у двох дисциплінах: «лазіння на швидкість» та «лазіння на складність».

Одеса вже вдруге приймає ці змагання, і вдруге наші спортсмени успішно виступають на них. Як розповів заслужений майстер спорту України Мстислав Горбенко — директор альпклубу «Одеса», який виступив організатором змагань разом з Національною федерацією альпінізму та скелелазіння України, особливістю цього року стали «золоті», «срібні» та «бронзові» дублі одеських спортсменів.
Кандидат у майстри спорту Олександра Буд-Гусаїм завоювала одразу дві золоті медалі, за лазіння на швидкість та на складність; першорозрядник Ярослав Топал також зробив «золотий дубль». Настя Сависько та Олексій Юрко завоювали «срібло», а Олександр Гайваненко взяв «бронзу» також в обох дисциплінах.
Безперечно, наявність у нашому місті найбільшого в СНД скеледрому дозволяє нашим спортсменам чудово готуватися до змагань. І те, що скеледром завжди відкритий для всіх бажаючих спробувати себе у скелелазінні, дає можливість активно готувати нову зміну спортсменам.
Олег ВОЛОДИМИРСЬКИЙ.
На знімку: на трасі володарка «золотого дубля» Олександра Буд-Гусаїм.

шахи
Феєрія на честь гросмейстера
На початку липня завершився II Міжнародний шаховий турнір пам’яті видатного гросмейстера минулого століття Юхима Петровича Геллера. Якщо торішнє подібне змагання можна було вважати пробним, то нинішнє стало яскравим святом у спортивному житті України.
Формула битви залишилася колишньою — швидкі шахи з контролем часу — 20 хвилин кожному учаснику до кінця партії плюс 10 секунд після зробленого ходу; кругова система при десяти учасниках. Місце проведення — готель «Лондонська». Серед гостей знаменитий супергроссмейстер Віктор Корчной — ціла епоха у світовій історії шахів, віце-чемпіон світу львів’янин, гордість і геній України Василь Іванчук, колишній триразовий чемпіон СРСР, претендент на світову шахову корону, а нині словенець Олександр Бєлявський, один з найкращих гросмейстерів Європи француз Жоель Лотьє. Їм протистояла бригада з п’яти відомих одеських гросмейстерів: Володимира Тукмакова, В’ячеслава Ейнгорна, Михайла Голубєва, Юрія Дроздовського, Наталії Жукової та майстра ФІДЕ юніора Станіслава Богдановича.
Турнір можна розбити на дві стадії. На першій з них (5 турів) безкомпромісна гра вивела в лідери Лотьє з 4 очками. На дистанції в одне очко від нього відставали Бєлявський і Дроздовський. П’ятеро гросмейстерів застрягли в «полтиннику»: це Тукмаков, Іванчук, Корчной, Ейнгорн, а Богданович і зовсім відсидівся на нулях. Розклад «мастей» був би іншим, якби не курйоз у поєдинку Іванчука з Тукмаковим. Василь чудово вів партію, домігся виграшної позиції, але «заснув» і… прострочив час.
Заключна фаза боротьби (4 тури) рясніла сенсаціями. Чарівна Наталія на фініші трохи втомилася, заробила 4 «баранки» поспіль і після таких «презентів» для чоловіків опустилася на останнє місце. Зате «прокинувся» надія одеситів Стасик, зумівши «покласти на лопатки» Голубєва, Дроздовського і зробивши нічию з Бєлявським. У нього почесне дев’яте місце в таблиці. «Розклеївся» на очах здивованої публіки Голубєв. Навряд чи він залишився задоволений зайнятим восьмим місцем теж з 2,5 очка. Два нокаутуючих удари в останніх турах від Лотьє і Богдановича відкинули непробивного Дроздовського на сьоме місце з 4 очками.
Головні тренери жіночої та чоловічої національних команд Ейнгорн і Тукмаков завоювали, відповідно, п’яте і шосте місця. Вражає могутня енергія найстаршого учасника меморіалу. Корчной здобув три перемоги поспіль, «гасячи» таких гігантів, як Іванчук і Лотьє. А потім від радості запропонував зіграти п’ятьом вихованцям школи олімпійського резерву бліц, продемонстрував чудовий урок на теми: «Стратегія постановки дебюту» та «Реалізація досягнутої переваги». Зрозуміло, юні таланти все програли, але найдовше протримався Максим Мороховський, який пишався цим. Великий Корчной з 5,5 очка опинився на одній сходинці з Бєлявським, але третій приз дістався йому.
Розігрався Іванчук, зібравши врожай у 3,5 очка. Разом це дало можливість Василю зайняти чисте друге місце з 6 очками.
А переможцем баталій заслужено став Лотьє. Він здобув найбільшу кількість перемог, показав агресивну гру та чудову техніку. У нього високий результат — 6,5 очка.
Урочисту церемонію нагородження учасників меморіалу Юхима Геллера вінчала прес-конференція Віктора Корчного.
Низький уклін головному організатору змагання — банку «Південний», який відкрив меморіал Геллера, зробив його традиційним. Голові правління банку Вадиму Вікторовичу Мороховському вдалося вирішити важливі завдання щодо залучення до цього заходу партнерів, а також найсильніших шахістів планети, що дозволило провести турнір на дуже високому рівні. Дякуємо та називаємо імена партнерів. Це організації «Busines Life», «Мікрон», «For star», готель «Лондонська», мережа ресторанів «Royal».
Олег МІЛЮТІН.
Міжнародний майстер
з шахів.