Як багато нам відкриттів «чудних» — у сфері людських взаємин — дарять ринкові форми господарювання. Взяти, до прикладу, конфліктні ситуації між власниками в акціонерному товаристві, які часто переростають у тривалі та виснажливі судові війни. За драматизмом і непередбачуваністю поворотів боротьби за одноосібне володіння майном АТ такі конфлікти можуть дати сто очок фори сюжетам Шекспіра.
Трапляється, що на власність акціонерного товариства зазіхають — за допомогою різних юридичних вивертів, що легалізуються потім у судах, — абсолютно сторонні господарюючі суб’єкти, для яких захоплення чужого майна є основним видом діяльності.
Але ось щоб атаку на власність акціонерів вчинило керівництво АТ з числа найманих працівників, яке діяло в стилі лисиці з відомої байки, що виганяла зайця з законної хатинки, майже рік відповідаючи на всі запити основного власника по-одеськи типу: «А вас тут не стояло!» — з таким сюжетом, зізнаюся, довелося зустрітися вперше.

Ливарний цех — серце заводу.
СТАЛАСЯ ЦЯ ІСТОРІЯ — вірніше, триває вона досі — в ВАТ «Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття» (ВАТ «НДІСПЛ»).
Одеситам це підприємство добре відоме. Створено його було в 1951 році як науково-технологічний і конструкторський центр у сфері розробки та впровадження технологій і обладнання для спеціальних способів лиття. До складу НДІСПЛ входили науково-дослідні підрозділи, контрольні лабораторії, дослідний завод (ливарний і механоскладальний цехи). Розробки НДІСПЛ впроваджено більш ніж на 200 підприємствах України, у колишніх республіках СРСР і за кордоном. Заслуги науково-дослідного інституту в розвитку ливарної науки відзначені п’ятьма державними преміями, преміями Ради міністрів СРСР, а також численними дипломами національних і зарубіжних виставок.
Примітно, що протягом усієї вже більш ніж півстолітньої історії НДІСПЛ жодного разу — навіть в епоху горбачовської моди на конверсію промислових підприємств — не змінив свого виробничого профілю. Це дозволило зберегти відшліфовані роками технології та основний кістяк висококваліфікованих кадрів. До речі, сьогодні середній вік кадрових працівників впевнено наближається до 65 років…
У 1994 році науково-дослідний інститут перетворився на відкрите акціонерне товариство. Було випущено 221200 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок. У 2002 році ВАТ «НДІСПЛ» став головною науковою організацією Міністерства промислової політики України з питань науково-технічного забезпечення напрямку «Розробка спеціальних технологій ливарного виробництва» (свідоцтво № 150), досягнувши особливих успіхів у виробництві відливок для склоформ. Сьогодні цими відливками, виготовленими за технологією одеських майстрів спецлиття, забезпечені практично всі вітчизняні склозаводи (Гостомельський, Житомирський, Рокитнівський, Сімферопольський), а також склозаводи Молдови, Білорусі, Росії.
У ТРАВНІ 2005 РОКУ у відкритому акціонерному товаристві змінився власник, який володіє контрольним пакетом акцій. 151640 акцій, що становить 68,55 % статутного фонду, придбала київська фірма «Вінсо-Тіссен».
— Рішення стати власниками ВАТ «НДІСПЛ» виникло — для нас самих — досить несподівано, оскільки наше підприємство має перспективний і діючий бізнес у столиці, який вимагав постійної турботи і уваги, — розповідає директор фірми «Вінсо-Тіссен» Сергій Посередников. — Але голові правління акціонерного товариства Олександру Панасюку вдалося нас переконати. На жаль, буквально через місяць ми отримали відповідь на питання: навіщо це йому знадобилося?..
Причиною, що змусила сказати «так» на пропозицію стати новим власником контрольного пакета акцій ВАТ «НДІСПЛ», стала… дружба. Років десять до описуваних подій між панами Посередниковим і Панасюком існували міцні дружні стосунки. Останній частенько навідувався до Києва, відверто розповідав більш успішному другові про свої проблеми в бізнесі, нарікаючи на відсутність надійного партнера.
І ось одного разу Панасюк, який вже працював на той момент на посаді голови правління ВАТ «НДІСПЛ», повідомив Посередникову про бажання компанії, що володіла контрольним пакетом акцій, продати свою частку і вийти зі складу засновників. Наступна пропозиція другові була такою: купуй, поки є така можливість, перспективне підприємство, а я, як голова правління, забезпечу його процвітання до обопільного нашого задоволення.
Сьогодні, аналізуючи події з травня 2005 року по сьогоднішній день, директор «Вінсо-Тіссен» картає себе за зайву довірливість і нарікає на те, що, будучи в Києві, не міг ретельно контролювати роботу підприємства, що знаходиться в Одесі. Правда, тоді, навесні минулого року, думка про тотальний контроль навіть у голову йому не приходила. А навіщо? Друг хіба підведе?
А 23 червня 2005 року, трохи більше ніж через місяць, як фірма «Вінсо-Тіссен» увійшла до складу засновників ВАТ «НДІСПЛ», відбулися загальні збори його акціонерів, про які власник контрольного пакета акцій дізнався… постфактум. Як потім з’ясувалося, інтереси ТОВ «Вінсо-Тіссен» представляв сам Олександр Панасюк, який діяв на підставі довіреності, виданої йому зовсім для інших цілей і до того ж відкликаної в день зборів. Нелегітимність довіреності потім підтвердив Солом’янський районний суд м. Києва, рішення якого 21 березня 2006 року набрало законної сили. Правда, копією недійного документа, як кажуть, голова правління користувався ще досить довго…
Проведені без участі головного акціонера збори дозволили голові правління ВАТ «НДІСПЛ» досягти одразу двох цілей, які, як вважає керівництво фірми «Вінсо-Тіссен», він холоднокровно намітив ще до того, як зробив друзям пропозицію увійти до складу засновників акціонерного товариства.
По-перше, проголосувавши сам за себе, пан Панасюк продовжив свої повноваження голови правління ще на три роки. А по-друге, на загальних зборах акціонерів 23 червня 2005 року було прийнято нову редакцію статуту ВАТ, яка значно розширила права та можливості керівника господарського товариства, а також, як зазначено в постанові про порушення кримінальної справи від 13 квітня 2006 року, мала «…численні зміни, що завдають істотної шкоди інтересам акціонерів цього товариства». Зокрема, тепер рішення загальних зборів акціонерів ВАТ
«НДІСПЛ», в порушення норми Закону «Про господарські товариства», повинні прийматися більшістю в 4-5 голосів. Легко підрахувати, що цим математичним фортелем фірму «Вінсо-Тіссен» з її 68,55% позбавили права визначати долю і напрямки розвитку господарського товариства…
Зрозуміло, що власник АТ, який врешті-решт дізнався про незрозумілі, з його точки зору, реорганізаційні процеси, спочатку ввічливо, а потім все більш наполегливо і упертіше став вимагати від найманого керівника звіту про проведені збори. Однак під усілякими приводами йому в цьому вперто відмовляли.
Ось тільки один зразок такого «творчості»: лист першого заступника голови правління ВАТ «НДІСПЛ» С. Степанова від 20 грудня 2005 року на адресу ТОВ «Вінсо-Тіссен». Цитати з норм чинного законодавства, що зайняли майже всю сторінку формату А4, закінчуються несподіваним пасажем: «…Сьогодні, 20 грудня 2005 року, копії установчих документів та протокол зборів акціонерів ВАТ «Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття» від 23 червня 2005 року надати не можемо, оскільки працівник, у якого знаходяться документи, відсутній на роботі у зв’язку з хворобою».
Для чого ж знадобилося голові правління — без узгодження з власником контрольного пакета акцій — вносити зміни до статуту ВАТ? Відповідь знаходимо у згадуваній вище постанові про порушення кримінальної справи: «…усунувши від діяльності ВАТ «НДІСПЛ» головного засновника і трудовий колектив, Панасюк А. В. проводив фінансово-господарські безтоварні операції, спрямовані на банкрутство підприємства».
Так, у «доленосному» для акціонерного товариства червні 2005 року між ТОВ «Магнат» і ВАТ «НДІСПЛ» було укладено договір на постачання відходів металургійного виробництва та брухту кольорових металів. Сума поставки —
1 мільйон 245 тисяч 996 гривень з ПДВ. Наприкінці жовтня і на початку листопада того ж 2005 року акціонерне товариство здійснило два платежі: на 99 тис. 514 грн. і на 74 тисячі 770 грн. 9 листопада ТОВ «Магнат» виставляє ВАТ
«НДІСПЛ» претензію, мовляв, повідомте, коли повернете решту 913 тисяч 312 гривень 53 копійки. «Науково-дослідний інститут спецлиття» відповідає (лист № 923/1 від 11.11.2005 р.): претензію визнаємо і повідомляємо, що дана заборгованість виникла через важкий фінансово-економічний стан ВАТ.
Незадоволений кредитор, природно, подає відповідну заяву, а господарський суд Одеської області виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство акціонерного товариства. Примітно, що власник контрольного пакета акцій дізнався про навислу над його власністю дамоклів меч банкрутства теж випадково…
ОДНАК ОСНОВНА «ФІШКА» історії не в цьому. Проводячи на підставі листа слідчого міської прокуратури перевірку діяльності ВАТ «НДІСПЛ» за період з 1 січня по 31 грудня 2005 р., аудитор Н. Шаброва зробила висновок: за даними складського обліку, картка відходів металобробки заведена не була, зазначені в договорі з ТОВ «Магнат» матеріальні цінності не надходили, придбання брухту кольорових металів документами не підтверджується. Вивченням цієї угоди, що має всі ознаки фіктивності, сьогодні активно займається міська прокуратура.
А в тому ж листопаді 2005 року, коли керівництво ВАТ «НДІСПЛ» нарікало на важкий фінансово-економічний стан, АТ уклало договір застави з ФОП «Золотий лан», зобов’язуючись погасити йому 3 мільйони 953 тисячі гривень. Як забезпечення взятого зобов’язання ВАТ
«НДІСПЛ», природно, без інформування ТОВ «Вінсо-Тіссен», внесло в заставу практично всі виробничі приміщення, оцінені майже в 9 мільйонів гривень.
Таким чином, унікальне підприємство, яке зуміло в період зміни економічних формацій не розгубити промисловий потенціал, завдяки спритності низки посадових осіб вже колишнього складу правління, що позбулося контролю з боку власника, цілком могло бути проданим за безцінь.
ЯК ФІРМА «ВІНСО-ТІССЕН» відстоювала (і продовжує відстоювати) свої права в судах — тема окремої оповіді. Не на докір, а тільки як факт, хочу відзначити, що сьогодні суд, завдяки своїм повноваженням, може з легкістю — за певних обставин — довести, що біле — це чорне, що два плюс два буде п’ять, що коні не їдять овес, а Волга не впадає в Каспійське море.
Щоправда, власнику контрольного пакета акцій ВАТ
«НДІСПЛ» вдалося визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 23.06.2005 р., в тому числі в частині внесення змін до статуту товариства та укладення контракту з А. Панасюком на виконання функцій голови правління. Рішення про це винесли 17 квітня 2006 року місцевий суд Малиновського району м. Одеси (набрало воно чинності 3 травня), і господарський суд Одеської області, чий вердикт датується 21 квітня нинішнього року.
15 березня 2006 року головному акціонеру ВАТ «НДІСПЛ» вдалося провести загальні збори. У його рішенні кілька пунктів: роботу правління в 2005 році визнати незадовільною, контракт з А. В. Панасюком розірвати з 15 березня 2006 року, новим головою правління обрати Юрія Олександровича Сандула.
А ось далі почалося незрозуміле. Якщо один суддя Малиновського райсуду визнає недійсним рішення загальних зборів ВАТ про укладення контракту з А. Панасюком як з головою правління, то інший приймає від нього позовну заяву про відновлення на роботі та відкриває провадження у справі.
Крім загальних зборів 15 березня, фірма «Вінсо-Тіссен» жодного разу не змогла зібрати акціонерів, щоб прийняти необхідні для розвитку товариства рішення. У призначені дні — а так було 30 грудня 2005 р., 10 лютого, 6, 7, 14 і 26 квітня нинішнього року — місцевий суд Малиновського району м. Одеси в особі різних суддів встигав винести ухвали про заборону акціонерам збиратися.
Підставою слугували позовні заяви від щоразу нових міноритарних акціонерів, написані немов під копірку. Деякі з позивачів вже пояснили технологію подання подібних позовних заяв. «У березні 2006 року до мене звернувся Панасюк Олександр Васильович з проханням підписати скаргу, — пише кранівник, слюсар-наладчик, маляр, виготовлювач гумотехнічних виробів Віктор Свищ. — Я її підписав. Він її взяв». «На прохання… Панасюка О. В. підписав заяву про забезпечення позову до народного суду Малиновського району текст, який я не читав, — повідомляє начальник одного з підрозділів підприємства Анатолій Зленко. — Заяву віддав йому в руки, він пояснив мені, що це терміново і часу на ознайомлення у мене немає. Позовну заяву особисто до суду не подавав».
— На жаль, за останні рік-півтора фінансово-економічний стан підприємства суттєво погіршився, навіть порівняно з показниками 2002-2003 років, — розповідає нинішній голова правління ВАТ «НДІСПЛ» Юрій Сандул. — З’явилася багатомісячна заборгованість із заробітної плати, різко зменшилася кількість замовлень, відновився масовий вихід кадрових спеціалістів. Сьогодні, щоб повернути підприємству нормальний робочий ритм, необхідно вжити низку невідкладних заходів з відродження його виробничого потенціалу, а також відновити втрачені зв’язки з нашими постійними партнерами та замовниками.
Комплекс антикризових заходів необхідно затвердити рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «НДІСПЛ». Чергова дата його проведення — початок червня. Чи відбудуться збори цього разу?
Олег СУСЛОВ.
Фото Олега ВОЛОДИМИРСЬКОГО.











