ПОЛОВИНА наших читателей, дозвонившихся в редакцию 21 февраля по «горячей линии», жаловалась на конкретные беды, которые свалились на их головы, на бюрократизм чиновников в госучреждениях, на элементарное хамство тех же чиновников.
Неоніла Гордіївна Ільїна (Палубний провулок, 5) розповіла, що їхній 3-поверховий будинок перетворився на своєрідний корабель: два тижні поспіль у його підвалі хлюпається вода, і нікому, крім мешканців будинку, немає діла до такої ситуації. Люди ходять до організації з гарною назвою «Одесит-сервіс» (саме вона нібито обслуговує їхній мікрорайон), але там їх ніхто не слухає, в крайньому разі, відповідають: «Ідіть додому, завтра прийдуть майстри». Звісно ж, ніхто не приходить, а вода продовжує затоплювати підвал.
Я теж спробував з’ясувати, як же бути з підвалом, зателефонували за номером 61-11-81. Якась дама терпляче вислухала виклад скарги, сказала: «Я вас переключу». І «переключила». Інша дама теж якийсь час слухала, потім заявила: «Я — бухгалтер, мене це не цікавить», — і поклала слухавку. Додзвонитися ще раз було неможливо.
У Марії Захарівни Скворцової теж проблема з водою. У їхньому будинку (Чорноморська дорога, 170/2) два під’їзди. У квартирах одного під’їзду — є гаряча вода, у сусідньому — тільки крижана. У чому річ? На це запитання ніхто відповісти не може або не бажає. Люди звертаються до ДЕЗ «Таїровський», там їм дають дивні поради: мовляв, ви більше води спускайте, тоді, можливо, і гаряча потече. На жаль. Наївні мешканці зливають тонни водопровідної води в каналізацію — жодного результату. Телефонують до того ж ДЕЗ, а там — кидають слухавку.
На Червоному хуторі (це 12-та станція Чорноморської дороги) у будинку, де живе Петро Пилипович Гребенніков, уже місяць немає води. Складність ще й у тому, що Червоний хутір належить до Овідіопольського району, і потрібно їхати «за тридев’ять земель», щоб дізнатися, чому. Поїхали, дізналися, навіть номер телефону привезли (3-13-76), навіть прізвище людини (Нечипоренко), яка нібито може допомогти. Але знайти його, додзвонитися зневодненим страждальцям жодного разу не вдалося. Сподіваються на «Вечірку» — може, після публікації щось зміниться.
Ще про воду. Олег Гаврилович Вружицький, інвалід 2-ї групи, живе на вул. Болгарській, 27. У їхній будинок, скаржиться, подача води припинилася. Побіг народ до ДЕЗ, написав заяви. Прийшли майстри, оглянулися, порадилися. Вердикт такий: десь аварія, треба розкопувати трубопровід, шукати витік. Хочете, щоб у вас була вода, наймайте землекопів, нехай шукають пошкодження. Коли знайдуть — нас запросіть. Такий виходить сервіс, така комунальна турбота про людей, які, між іншим, регулярно платять за комунальні послуги.
ТЕПЕР ПРО ЕЛЕКТРИКУ. У будинку № 118 на проспекті Добровольського в парадній згорів вимикач. І цілий місяць у під’їзді вдень і вночі горить світло. Люди переживають: нас, мовляв, закликають економити енергоресурси, а тут… Телефонують до диспетчерської ДЕЗ. Їх ввічливо вислуховують, записують заявки. А світло горить.
Я теж зателефонував диспетчеру. Вона вислухала, зітхнула і сказала: «Цей вимикач уже «дістав» мене. Я раз десять телефонувала до ЖЕО, відправляла заявки. Там же цілий відділ енергетиків. Кажуть, що вимикача немає. Зателефонуйте і ви:
716-06-01. Книш Андрій Юрійович. Це начальник».
Спробував зв’язатися з А. Ю. Книшем: немає на робочому місці. Можливо, пішов шукати вимикач?
А ось несподіваний поворот в електричній темі. Неля Георгіївна Ясинська живе в селі Первомайське Комінтернівського району. Вона — пенсіонерка, медпрацівник. З початку цього року медпрацівники, педагоги отримали пільги при оплаті за електрику. Відповідну довідку Неля Георгіївна отримала у своєму співбесі, і поїхала до с. Ліски, де знаходиться РЕМ, «електрична контора», як вона висловилася. У РЕМі довідку покрутили в руках, почитали, відповіли: «Про жодні пільги не чули. Нехай співбесі роз’яснить докладніше». Поїхала пенсіонерка назад — до Комінтернівського, отримала у співбесі іншу (розширену) довідку. Відвезла до Лісок. Залишили там папір, пообіцяли розібратися. Через тиждень, як домовилися, телефонує. Начальниця відповідає: «Про подібні пільги нічого не знаємо».
Та вже, немає нічого страшнішого за нашого вітчизняного дрібного начальника. Ось у поштовому відділенні № 11 з’явилося оголошення: «Вхід до службового приміщення стороннім заборонено. Штраф — 20 гривень». А Надії Сергіївні Лебедєвій вкрай необхідно увійти до «забороненої зони». Вона підписалася на газету «Вечірня Одеса», інші видання, але газети їй не носять. Пішла вона з’ясовувати, чому. Виявилося, що її картку на пошті загубили. Мороки було багато, але вона все-таки стала отримувати «Вечірку», правда, з 7-го номера (куди поділися решта — ніхто не знає). І знову газету носять з перебоями, а дізнатися, чому — не можна: штраф 20 грн.
ПЕРЕФРАЗУЮЧИ ВІДОМИЙ ВИСЛІВ Кіплінга, скажімо: справді, зв’язок — справа тонка. А де тонко, там і рветься. Людмила Іванівна Ощенкова живе у 2-му Моторному провулку (будинок № 1). І ось у неї замовк телефон — перервався зв’язок із зовнішнім світом. Викликала вона ремонтника. Той щось говорив про морози, про кабель, але нічого не зробив: телефон мовчить. На інші виклики Людмилі Іванівні відповідає диспетчер: «Завтра будьте вдома — прийдемо». І не приходять.
А ось до будинку № 59 на вул. Великій Арнаутській ремонтники приходять регулярно. Полагодять телефон — отримають винагороду. Через тиждень — телефон замовкає, і треба знову викликати майстра. Я думаю, розмірковує Борис Ігнатович Червотюк, — нас просто «розводять».
Микола Григорович Шкапін живе в будинку № 31 на вул. Іцхака Рабіна. У нього був і працював телефон. Але раптом вирішили замінити йому номер на семизначний. З того часу Микола Григорович телефоном користуватися не може, а йому це вкрай необхідно: він — пенсіонер, часто хворіє…
ПРО НАШ ТАК ЗВАНИЙ СЕРВІС можна писати пісні, поеми, фейлетони і трагедії. Комедії теж. Галина Михайлівна Михайленко (Лютеранський пров., 7) ніяк не могла отримати «книжку за газ». Нарешті, отримала. За газ, стверджує вона, регулярно платила, звіряючись з лічильником (і газовий інспектор, якась Тетяна, робила записи про оплату). А в результаті — Галині Михайлівні виставляється рахунок — 71 гривня боргу. Спробуй тепер добитися справедливості.
До питання про справедливість. Лідія Миколаївна Іванченко (Адміральський проспект, 1) каже:
— По понеділках і четвергах проходить «прийом» громадян нашого мікрорайону. Приміщення на вул. Краснова. Набивається в коридорчик людей — стояти ніде, дихати нічим. Всі, в основному, літні, ледь на ногах тримаються. А ось начальник ДЕЗ «Чубаєвський» Федір Олександрович Качур має чудовий офіс на Адміральському проспекті, начальник «Одесит-сервіс» — Ніна Василівна Паладій — перебуває, можна сказати, у палаці на вул. Терешкової.
Світлана Олександрівна Прусова живе на вул. Корольова, 81/3. У їхньому будинку передбачені сушарки для білизни. Але їх, ці сушарки, а також пожежні переходи, мешканці будинку захарастили, пройти неможливо.
— А що буде, якщо виникне пожежа? — запитує Світлана Олександрівна. — Зверталися ми і в ДЕЗ, і в МНС — жодного результату.
Зателефонував і я до приймальні МНС. Поговорив із завідувачем канцелярії Сергієм Миколайовичем Івановим. Він запропонував мешканцям написати детальну заяву до їхньої організації — це прискорить вирішення проблеми. В іншому випадку — потрібно чекати планової інспекції будинку. Тоді буде складено відповідний акт, за яким вживуть оперативних заходів. Коли відбудеться ця планова інспекція, він не знає. Протягом року.
Марина Балбух з вул. Толбухіна поскаржилася на те, що затримують виплату допомоги на дітей. У фінансовому управлінні Одеського міськвиконкому Майя Дмитрівна Поліщук пояснила: так, затримуються виплати, але причини об’єктивні, доводиться зв’язуватися з Києвом, оформляти безліч документів. Тим не менш, хвилюватися не варто — все, до копійки, буде виплачено.
Йосип Бровер — скрипаль з «Гамбрінуса». (Пам’ятаєте Сашка-музиканта, оспіваного Купріним?). Йосип сьогодні ніби його замінює. А живе скрипаль з «Гамбрінуса» на вул. Куйбишева, 35 — поруч із «Привозом». Повертається з роботи пізно. Розповідає:
— Підходиш до будинку, світла немає — вимкнули електрику. Значить, і води в квартирі немає (підкачка не працює). Піднімаєшся темними сходами на 10-й поверх. Назустріч спускаються щури. А іноді піднімаються — йдуть слідом за тобою. Моторошно. У нас люки сміттєпроводу заварили, але не всі. І щури по будинку снують, кайфують. Ось я і думаю: нас орієнтують на Європу, де навіть вулиці миють шампунем, і в той же час заварюють сміттєпровід, щоб ми не могли ним користуватися. Соромно сказати, але я сам бачив, як деякі мешканці викидають сміття з балкона. Така, виходить, Європа.
Павло ШЕВЦОВ.

Наступного вівторка, 28 лютого, з 10.00 до 12.00 на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 65-71-41 чергує завідуюча суспільно-політичним відділом Дора Миколаївна ДУКОВА.