Укладення контрактів з директорами шкіл, виявляється, незаконне
Справа ця десятирічної давнини. Пам’ятається, писала матеріал під заголовком «Контракти та контр-акти». Не так багато було цих контр-актів. Керівників навчально-виховних закладів швидко «притиснули». Система освіти так влаштована, що директорів завжди «дістати» можна.
ОТОЖ, ПО СУТІ. Коли керівник підприємства (установи) влаштовується на роботу, зазвичай видається наказ вищої інстанції, і він приступає до роботи. Але існує особлива форма договору — контракт, який підписують обидві сторони і який відображає права та обов’язки обох сторін. Так от, 9 червня 1995 року міський голова
Е. І. Гурвіц видав розпорядження під номером 514-Р «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівниками підприємств та установ, що перебувають у міській комунальній власності», із зазначенням ввести його в дію з 1 вересня того ж року.
Хто складав (і складає) контракти в міськуправлінні освіти — таємниця ця велика є. Але впадає в очі, що в МДУО там набагато більше прав, ніж обов’язків, а в директорів — навпаки. До речі, нещодавно нового начальника управління С. В. Козицького (до цього часу він уже майже два місяці був на посаді) зненацька запитали, чи читав він взагалі цей договір, і він відповів: «Ні».
З введенням контракту керувати директорами стало значно легше. Так повелося, що укладається договір на термін від року до п’яти років. Зрозуміло, що такий «контрактник» поводитиметься перед начальством тихіше води, нижче трави. Інакше без будь-яких пояснень скажуть: «Контракт з вами не підписуємо».
ТАК БУЛО в 2002 році ( міський голова Р. Б. Боделан контрактів не скасував) з директором СШ № 100. Наступного дня після випускного вечора його викликали до міськуправління освіти і оголосили, що контракт продовжено не буде. Як то кажуть, нова мітла по-новому мете. На початку «правління» Л. А. Стеценко багато голів полетіло: ліцей № 53, СШ №№ 65, 86… Об’єднатися б директорам і завдати по контрактах нищівного удару. Злякалися. Це не на осуд, людей зрозуміти можна.
Але директор СШ № 100 збунтувався і подав заяву до суду. Десять місяців тривали розгляди. У районному суді програв. Однак рук не опустив, продовжував боротися. Апеляційний суд його скаргу задовольнив. Тоді вже міськуправління освіти направило скаргу до Верховного. Вища інстанція підтримала: відновити на роботі, виплатити не тільки матеріальну шкоду (зарплату за час, поки сидів без роботи), але й моральну.
У міськуправлінні рішення суду виконувати не хотіли. Довго тягли. Вже начальника МДУО один раз оштрафували, потім другий, пригрозили, що буде порушено кримінальну справу. Пішла тоді Лідія Олександрівна на лікарняний, наказ про відновлення директора 100-ї школи на посаді підписала її заступниця.
І ОСЬ — СЬОГОДНІ. Вступив на посаду начальника МДУО С. В. Козицький і знову почалася «чистка». З 46 директорів, у яких закінчилися контракти, 12 планується звільнити — з ними не підпишуть договір (хоча виправдання тому начебто є — всі керівники, за словами начальника, переступили 60-річний рубіж). А з ким і уклали договір, то від року до трьох років. Як пояснив Сергій Васильович, якщо є зауваження при перевірці школи, — укладають контракт на рік, немає зауважень — на три. За 40 днів «правління» встиг С. В. Козицький перевірити майже 40 шкіл (в основному ті, де у директорів закінчувався термін контракту). З трудом віриться, що перевірки були об’єктивними — при такій-то поспіху?
Директори почали роптати. Стали звертатися до депутатської комісії міськради з освіти, знаючи, що до складу її входять два директори шкіл — В. А. Доброжан і С. В. Мельник, а очолює її декан факультету РГФ університету ім. Мечникова професор Л. Н. Голубенко (втім, і до інших комісій зверталися люди). Треба сказати, що С. В. Мельник давно намагається розібратися з контрактами. Зокрема, вона робила запити міському голові та голові облдержадміністрації. В. П. Цушко звернувся за роз’ясненнями до обкому профспілки освітян. Звідти прийшла відповідь (взагалі-то керівникам шкіл давно відома, але владою ігнорована).
Ще в липні 1998 року Конституційний суд України ухвалив, що контрактна форма трудового договору не може впроваджуватися нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами, угодами та іншими локальними нормативними актами. Виконуючи рішення Конституційного суду, Верховна Рада в грудні 1999 року внесла до ст. 21 Кодексу законів про працю такий рядок: «Сфера впровадження контрактів позначається законами України».
У ст. 20 Закону України «Про освіту» говориться, що керівників навчальних закладів, які є державною власністю і підпорядковуються Міністерству освіти, приймають на роботу дійсно шляхом укладення з ними контрактів (наприклад, у ректорів ВНЗ контрактний договір укладається терміном на п’ять років, а у ВНЗ, що мають статус національних, — на сім). Але! «Керівники навчальних закладів, які є комунальною власністю, призначаються відповідно обласними, міськими, районними органами управління з попереднім погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування», — той же Закон «Про освіту».
Школи перебувають у комунальній власності міста. Отже, укладення контрактів зі шкільними директорами з грудня 1999 року є неправомірним.
САМЕ ЦЕ намагалися второчити депутати на засіданні комісії з освіти минулого понеділка начальнику МДУО С. В. Козицькому та заступнику міського голови В. К. Курінному, для чого запросили на зустріч завідуючу відділом правового контролю та аналітичного забезпечення юридичного управління Одеської міськради Г. І. Мотичак.
Спочатку С. В. Козицького запитали: як він приймає на роботу директорів шкіл? Пояснив: «На підставі рішення сесії в 1995—1996 роках була введена контрактна система прийому на роботу керівників навчальних закладів. Вона діє досі. Міськуправління освіти укладає договір терміном до п’яти років. Відповідно до Закону «Про освіту» я можу попередити людину про те, що контракт з нею продовжено не буде за два місяці до того, але взагалі-то не зобов’язаний це робити…».
Тут Г. І. Мотичак пояснила, що контрактна система, яка діяла десять років, нині є порушенням з боку адміністрації. «Як же приймати на роботу? — запитав начальник МДУО. — Як звільняти?». «Людина вважається прийнятою на постійну роботу, якщо її допустили до роботи, — відповіла Г. І. Мотичак. — Навіть за усною вказівкою. Хоча зазвичай, звичайно, спочатку видається письмова вказівка». «А звільняти можна за результатами атестації керівника або навчального закладу в цілому», — вступила в розмову Л. Г. Себова (деякі депутати з інших комісій були запрошені на засідання, а Людмила Гаврилівна до того ж — директор школи).
«Але що тепер робити з контрактами?» — допитувався Сергій Васильович. «Нічого, — відповіла юрист. — Коли приймали директора на роботу, склали і наказ, і контракт. Наказ, як і раніше, діє, людина працює постійно і безстроково, а контрактний договір сили дії не має». «Це не те зібрання, яке може скасувати контрактний договір, — не погодився В. К. Курінний. — Рішення про введення контракту не з стелі впало, воно створювалося на якійсь нормативній базі. Якщо це було рішення сесії, його слід скасувати…».
«Не було рішення сесії, — зауважили депутати, а якби й було, його б опротестував прокурор». В. К. Курінний на цьому залишив збори.
С. В. Козицький підбив підсумок: «Я в змозі визнати помилку. Порадьтеся з юристами, і якщо справи йдуть дійсно так, скасую контракти». Всі полегшено зітхнули.
МАТЕРІАЛ ЦЕЙ я писати не збиралася: здалося, що питання вирішилося… Але в середу дізналася, що директору гімназії № 7 С. В. Мельник запропонували ввечері цього дня приїхати до міськуправління освіти і підписати договір на один рік. Отже, Сергій Васильович знайшов таких юристів, чию думку цінує більше за закони України. Ось я і взялася за ручку, щоб запитати: а судді хто?
Тетяна НЕПОМНЯЩА.
Поки матеріал готувався до друку, стало відомо, що С. В. Мельник відмовилася підписати контракт. Депутатська комісія з освіти направила до міського юридичного управління листа: просимо визнати дії начальника міськуправління освіти неправомірними, дати правову оцінку законності застосування існуючої контрактної форми договору, в десятиденний термін проінформувати депутатів про прийняте рішення.