Дощик тихо шепотiв
До листiв зелених,
По травинкам стукотiв
Та шумiв пiсенно.

А його приятелi,
Град i рясна злива,
По слiдах дощу прийшли,
Розтрясли нам сливи,

Розтрiпали яблунi, персики, горiхи,
Били блискавкою в сад —
Аби хоч не в стрiху!

Вранцi бiжимо до саду —
Доводити двiр до ладу.
Ой, i шкоди наробили…
А проте як сад полили!